Розділ I. Чому в Україні почали впроваджувати сімейну медицину?

Термінологія загальної лікарської практики (сімейної медицини), а також її оцінка до теперішнього часу має різне тлумачення (визначення).

З метою попередження неправильного тлумачення наводимо визначення ряду термінів:

– лікар загальної практики (сімейний лікар) – це синоніми, що використовуються для характеристики лікарів, які пройшли післядипломну підготовку із загальної лікарської практики;

– лікар системи первинної медичної допомоги – це лікар-терапевт, педіатр, який працює в закладах первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД);

– первинна медична допомога – це є первинна ланка системи охорони здоров'я, розташована близько місця проживання пацієнтів, у якому відбувається його перший контакт з працівниками охорони здоров'я (виключаючи випадки важких травм).

Чому в Україні почали впроваджувати сімейну медицину?

При наданні амбулаторної допомоги населенню України в останні 20 років розвиток ПМСД відбувався шляхом вузької спеціалізації. Дільничний терапевт перестає бути центральною фігурою в первинній ланці охорони здоров'я та координатором "медичного маршруту пацієнта", поступово знижується престиж дільничного лікаря. Цьому сприяє багато причин, у тому числі: низька зарплата, відсутність зацікавленості в здоров'ї пацієнта та механізмів впливу на сім'ю, відношення пацієнтів до свого здоров'я та інші фактори, які не дали можливості до кінця впровадити в життя ідею щодо дільничного лікаря, який мав би стати основною фігурою охорони здоров'я.

Значне збільшення кількості вузьких спеціалістів у поліклініках призвело до того, що на сьогодні ніхто не несе відповідальності за стан здоров'я пацієнта. Принцип колективної відповідальності призвів до відсутності персональної відповідальності, включаючи дільничного лікаря, який перестав бачити пацієнта як одне ціле.

На сьогодні в Україні існує 123 вузькі спеціальності, а в цивілізованому світі – 24.

За даними сучасних досліджень, у європейських країнах на консультації до вузьких спеціалістів направляється лише 10 % пацієнтів, у Росії – до 50 %, в Україні – понад 50 %. Дільничний терапевт не координує направлення пацієнтів до спеціалістів, унаслідок чого в нього закінчують лікування лише 18–26 % пацієнтів, за кордоном цей показник становить 70–75 %, а в країнах, де добре працює сімейна медицина, – 90 %.

Що означає сімейна медицина в Україні?

Сімейна медицина – це форма організації первинної медико-санітарної допомоги, яка надається лікарем загальної практики (сімейним лікарем), який забезпечує індивідуальне первинне та безперервне медичне обслуговування окремих осіб, сімей і населення в цілому незалежно від віку, статі або виду захворювання.