Розділ двадцять сьомий

I

Вишневі сади зацвітають,

Ой там зозулі вилітали,

На синєє море поглядали.

Синєє море замерзає,

Замерзає льодком тоненьким,

Притрушує сніжком біленьким.

Ой там козак з турком воювався,

Там козаченько розгулявся,

А під ним коник розігрався,

У синєє море увігнався.

Та під ним льодок проламався,

Та козаченько обізвався:

«Ой бийся, коню, вибивайся

Та отцю-неньці уклоняйся,

Ще й моїм братцям совітникам,

Ще й моїм сестрицям,

Та й моїй жінці-удівоньці

Та й моїм діткам-сиріточкам».