директор УАРС
Центр оперативного керівництва секторами займав перший поверх Управління і являв собою зал, розділений прозорими перегородками на сім окремих приміщень-за кількістю секторів. Я попрямував в ліве крило залу, яке майже повністю займав сектор планетарної служби Землі — найбільший з-поміж секторів.
У квадратному приміщенні було прохолодно, пахло свіжим сіном і квітучим знітом. Три сотні панелей-пандармів, установлених двадцятьма рядами, то показували якісь ділянки земної поверхні чи морські глибини, то перетворювалися на чорні дошки, якими згори донизу спадали потоки цифр, символів, світляні стріли бланків-повідомлень, схеми і рядки наказів. За панелями сиділи спеціалісти-чергові, але в залі стояла майже цілковита тиша: апаратура тут працювала на думкоприйомі, а не на звуці. Три стіни квадратного приміщення займали ВОПС — відеооб’єми першого сигналу про катастрофи, аварії та нещасні випадки.
Біля центрального віому мене зустрів Калашников, мій другий заступник, високий, злегка сутулий, з великою головою і крупними рисами обличчя.
— Щойно надійшла відповідь. Тропосфера і стратосфера за даними метеоконтролю чисті. Ретроспективний аналіз півроку тому також нічого нового не виявив. Але є безліч “метеоштрихів”, з котрими ще належить розібратися.
Я кивнув, сів у крісло, відшукав на площині командного пульта потрібний сенсор, і віом розкрився на всю свою широчінь акваторією Балтійського моря.
— Перевірили інститути? Фізики ніяких експериментів не проводили під час аварій?
— Перевірили. Жоден з проведених на землі під землею і над землею експериментів не збігається з часом і місцем проведення.
— Дані по Марсу?
— Марсом займається Єгоров, він у секторі СПАС.[3]
Я увімкнув зв’язок із сектором периферійної гілки аварійно-рятувальної служби: станції СПАС виловлювали сигнали тих аварій, яких не могла “дістати” система постів оперативного чергування.
— Єгорова.
— Слухаю, — з’явився у малому віомі товстун Єгоров.
— Що нового по Марсу?
— Промацали всю кульку. Знайшли сліди старої шахти, посадочного майданчика, але вибух там був потужний, вирва діаметром близько трьох з половиною кілометрів. Нічого, звичайно, не залишилося. Правда… — Єгоров пожував нижню губу. — Експерти при аналізі виявили у воронці мізерні сліди води-зет. Можливо, хоч це щось дасть?
— Якої води?
— Води-зет, двічі ізотопної води, — пояснив Калашников. — До числа природних елементів, точніше, речовин, що складають усі тіла Сонячної системи, вода-зет не входить.
— І не тільки Сонячної системи, — докинув Єгоров, очікувально поглядаючи на мене. — За даними астрофізиків, воду-зет не виявлено ніде в Галактиці.
— Її можна одержати в лабораторії…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості» автора Головачов Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПИЛИП РОМАШИН, директор УАРС“ на сторінці 1. Приємного читання.