Розділ «Складові частини квенійських і синдарських власних назв»

Ці примітки було укладено для тих читачів, котрих цікавлять елдарські мови, і як ілюстративний матеріал у них широко використано текст «Володаря Перстенів». Зауваги дуже стислі (що створює хибне враження точності й остаточності) та подані вибірково — з огляду і на проблему раціонального обсягу книги, і на обмеженість знань упорядника. Заголовки розташовано не за певною системою поділу на корені, властиві синдарській мові чи мові квенья, а дещо довільно, так щоби ці складові частини якнайлегше було ідентифікувати у власних назвах.

аґлар «слава, блиск» — як у Даґор-Аґлареб, Аґларонд. У квенійському варіанті — алкар — спостерігаємо перестановку приголосних: аґлареб синдарською відповідає Алкарінкве мовою квенья. Корінь кал- означає «світіння».

адан (множина — едайни) — як в Аданезел, Арадан, дунедайни. Щодо значення цієї складової та її історії див.: Атани в «Покажчику».

аелін «озеро, ставок» — як в Аелін-уіал; пор.: лін (1).

айна «святий» — як в айнури, Айнуліндале.

алда «дерево» (мовою квенья) — як в Алдарон, Алдуденіе, Маліналда; відповідає синдарському ґалаз (присутнє в Карас-Ґалазон та ґаладрими з Лотлоріену).

алква «лебідь» (алф — синдарською) — як в Алквалонде; від кореневого алак — «жвавий», на що натрапляємо також в Анкалаґон.

амарт «судьба» — як в Амон-Амарт, Кабед-Наерамарт, Умарт чи в синдарському варіанті Турінового ймення Турамарт — «Владар Судьби» (Турамбар — мовою квенья).

амон «пагорб» — синдарське слово, яке є першою складовою багатьох назв; форма множини — емин, як в Емин-Берайд.

ан(д) «довгий» — як в Андрам, Андуін; також в Анфалас («Довгий Берег» у Ґондорі), Кайр-Андрос («корабель, що залишає по собі довгий пінистий слід» — острів на Андуіні) й Анґертас («довгі ряди рун»).

анґа «залізо»; синдарський відповідник анґ— як в Анґаінор, Анґбанд, Анґгабар, Анґлахел, Анґріст, Анґрод, Анґуірел, Ґуртанґ; анґрен — «залізний» — як в Анґреност, форма множини — енґрін — як в Еред-Енґрін.

андуне «захід сонця, захід» — як в Андуніе; синдарський відповідник — аннун, пор.: Аннумінас, Геннет-Аннун («вікно на захід сонця» в Ітіліені). Прадавній корінь цих слів — нду — має значення «вниз, із висоти» і присутній у квенійському нумен — «шлях сонця, що сідає; захід» та синдарському дун — «захід», пор.: дунедайни. Адунайське слово адун (Адунахор, Анадуне) є запозиченням із елдарської говірки.

анка «щелепи» — як в Анкалаґон (щодо другого складника цієї назви див.: алква).

анна «дар» — як в Аннатар, Меліан, Яванна; той самий корінь — у слові Андор — «Дарований Край».

аннон «великі двері чи брама», форма множини — еннин — як в Аннон-ін-Ґелиз; пор.: Мораннон — «Чорна Брама» Мордору — та Сіраннон — «Прибрамний Потік» Морії.

ар- «поруч, поза» (звідси квенійське ар — «і», синдарське а); можливо, як в Араман — «ззовні Аману»; пор. також: (Нірнает) Арноедіад — «(Сльози) без (поза) ліку (-ом)».

ар(а)-«високий, шляхетний, королівський» — присутнє в дуже багатьох назвах: Арадан, Арезель, Арґонат, Арнор тощо; поширений корінь арат— як в аратари — й арато — «переможець, знаменитість», наприклад, Анґрод (від Анґрато), Фінрод (від Фіндарато); також аран — «король» — як в Аранрут. Ерейніон — «нащадок королів» (ім’я Ґіл-ґалада) — це форма множини від аран; пор.: Форност-Ерайн — «Усипальниця Королів» в Арнорі. Звідси походить префікс Ар- в адунайських іменах королів Нуменору.

аріен (мая Сонця) походить од кореня ас-, а також від квенійського аре— «сонячне світло».

атар «батько» — як в атанатари (див.: Атани в «Покажчику»), Ілуватар.