Розділ «Складові частини квенійських і синдарських власних назв»

дур «темний» — як у Барад-дур, Караґдур, Дол-Ґулдур, а також у Дуртанґ (замок у Мордорі).

еар «море» (мовою квенья) — як в Еаренділ, Еарраме й у багатьох інших назвах. Синдарське слово ґаер (у Белеґаер), без сумніву, походить од тієї самої первісної основи.

езел «ельф» (синдарською) — як у Аданезел, Арезель, Ґлорезель, Ост-ін-Езіл; також у Перезіли — «Напівельфи».

ейтель «джерело» — як в Ейтель-Іврін, Ейтель-Сіріон, Барад-Ейтель; також у Мітейтель — ріка Сиводжерельна в Еріадорі (назва ріки походить від назви джерела). Див.: кел-.

ел, елен «зірка». Згідно з ельфійською легендою, еле було примітивним вигуком зі значенням «дивіться»: так скрикнули ельфи, кали вперше побачили зірки. Звідси походять стародавні слова кa і елен — «зірка» — та їхні прикметникові форми елда й елена — «зоряний». Ці елементи є частинами дуже багатьох назв. Щодо пізнішого вживання назви елдари див. «Покажчик». Синдарським відповідником елда був езел (езіл — у множині); однак точним відповідником був елез — як в Елезвен.

ер «один», «єдиний» — як в Амон-Ереб (пор.: Еребор — «Самотні Гори»), Ерхаміон, Ерессеа, Еру.

ереґ «колючка, гостролист» — як в Ереґіон, Реґіон.

есґал «ширма, схованка» — як в Есґалдуін.

ехор як в Ехоріат («Окружні Гори») й Орфалх-Ехор; пор.: Раммас-Ехор — «велична стіна зовнішнюю кола» біля Пеленнорських Полів у Мінас-Тіріті.

іа «порожнеча», «первісний хаос» — як у Морія.

іант «міст» — як в Іант-Іаур.

iат «огорожа» — як у Доріат.

іаур «старий» — як в Іант-Іаур; пор.: Іарвайн — ельфійське ймення Бомбадила

ілм- ця основа є у словах Ілмен, Ілмаре, а також в Ілмарін («палаци високих вітрів» — помешкання Манве й Варди на Ойолоссе).

ілуве «цілісність, усе» — як в Ілуватар.

кал- (ґал-) цей корінь, що означає «сяяння», наявний у Калакір’я, калаквенди, Тар-каліон; ґалворн, Ґіл-ґалад, Ґаладріель. Останні два ймення не пов’язані з синдарським галаз — «дерево», хоча ймення Ґаладріель часто пояснюють саме так, змінюючи на синдарський варіант Ґалазріель. У високоельфійській вимові її ім’я звучало Ал(а)- таріель і походило від алта — «сяяння» (ґалад синдарською) та рієль — «увінчана діва» (від кореневого ріґ— «плести, звивати»); тож маємо цілісне значення: «діва, прикрашена сяйливим вінком», тобто волоссям. Кален (ґален) — «зелений» (за етимологією — «світлий») і походить од цього кореня; див. також: аґлар.

кален (ґален) звичайне синдарське слово на позначення «зеленого» — як в Ард-ґален, Тол-Ґален, Каленарзон; також у Парт-Ґален («Зелений Дерен» поблизу Андуіну) та Піннат-Ґелін («Зелені Гребені» в Ґондорі). Див.: кал-.

кам (від камба) «кисть», ідеться, зокрема, про кисть, складену у вигляді чаші, коли особа щось одержує або тримає в ній, — як у Камлост, Ерхаміон.

кано «командир»: од цього квенійського слова походить друга складова частина імен Фінґон, Турґон.

карак цей корінь існує у квенійській формі карка — «ікло», синдарська форма якого — карх — з’являється в Кархарот, а також у Кархост («Форт-Ікло» — одна із Зубчастих Веж при вході до Мордору). Пор.: Караґдур, Карах-Анґрен («Залізні Щелепи» — вал і рів на підступах до Удуна в Мордорі) та Гелкараксе.