TextBook ґваіт «народ» — як у ґваіт-і-мірдайн; пор.: Енедваіт — «Середній народ» — так називали землі поміж Сірим Потоком та Ізеном.
ґват, ват «тінь» — як у Делдуват, Ефель-Дуат; також у Ґватло (ріка Сірий Потік в Еріадорі). Споріднені форми бачимо в Еред-Ветрін, Тгурінґветіль (це синдарське слово вживається на позначення тьмяного світла, а не тіні, що падає від предметів: вона називалася морхайнт — «темні обриси»).
ґіл «зірка» — як у Даґор-нуін-Ґіліат, Осґіліат (ґіліат — «сонм зірок»); Ґіл-Естель, Ґіл-ґалад.
ґіріт «трепетний» — як у Нен-Ґіріт; пор.: також ґірітрон — синдарська назва останнюю місяця в році («Володар Перстенів», «Додаток D»).
ґлін «блиск» (особливо щодо очей) — як у Маеґлін.
ґолоз Синдарська форма квенійського нолдо; див.: гул. Множина — ґолозріми та Ґелиз (як в Аннон-ін-Ґелиз).
ґонд «камінь» — як у Ґондолін, Ґондор, ґоннгіррими, Арґонат, сереґон. Король Турґон назвав своє таємниче місто мовою квенья — Ондолінде (квенійське ондо = синдарському ґонд, а лінде означає «спів, пісня»); та в легендах юно більш відоме під синдарською назюю Ґондолін, яку, ймовірно, тлумачили як ґонд-долен — «Прихована Твердиня».
ґор «жахіття, страх» — як у Ґортаур, Ґортол; ґорот має те саме значення й у подвоєному вигляді трапляється в Ґорґорот, Еред-Ґорґорот.
ґрот (ґрод) копальня, підземна оселя» — як у Менеґрот, Ноґрод (можливо, також у Німродель — «володарка білої печери»). Ноґрод початково був Новрод — «порожниста копальня» (звідси переклад «Печерна Будова»), та згодом назву змінили під впливом слова науґ — «гном».
ґул «чаклунство» — як у Дол-Ґулдур, Мінас-Морґул. Це слово походить од тієї самої стародавньої основи нґол-, яку бачимо у слові нолдори; пор.: квенійське ноле — «тривале навчання, премудрість, знання». Та синдарське слово набуло загрозливішого смислового відтінку, бо часто вживалося зі складовою морґул — «чорна магія».
ґурт «смерть» — як у Ґуртанґ (див. також: Мелкор у «Покажчику»).
даґор «битва»; тут коренем є ндак-, пор.: Гауз-ен-Нденґін. Ще одна похідна від нього —Даґнір (Даґнір Ґлаурунґа — «Убивця Ґлаурунґа»).
дае «тінь» — як у Дор-Даеделот і, можливо, в Даерон.
дел «жах» — як у Делдуват; делот — «огида» — яку Дор-Даеделот.
дін «мовчазний» — як у Дор-Дінен; пор.: Рат-Дінен — Мовчазна Вулиця в Мінас-Тіріті — й Амон-Дін — один із сигнальних пагорбів Ґондору.
дол «голова» — як у Лоріндол; часто вживається в назвах пагорбів і гір: Дол-Ґулдур, Долмед, Міндоллуін (також Нардол — один зі сигнальних пагорбів Ґондору — та Фануізол — одна з Гір Морії).
дор «земля» (тобто суходіл, на противагу до моря), походить від ндор; трапляється у багатьох синдарських назвах: Доріат, Дортоніон, Еріадор, Ґондор, Мордор тощо. У мові квенья ця основа помилково змішалася з цілком відмінним словом норе — «народ»; тому початково Валіноре означало тільки «народ валарів», а Валандор — «земля валарів», аналогічно Нумен(н)оре — «народ Заходу», а Нумендор — «Західна земля». Квенійське слово Ендор — «Середзем’я» — походило від енед — «середній» — і ндор, що в синдарській утворило Еннор (пор.: еннорат — «середні землі» в пісні А Елберет Ґілтоніел).
драуґ «вовк» — як у Драуґлуін.
ду «ніч, тьмяність» — як у Делдуват, Ефель-Дуат. Походить од давнішого доме (ломе мовою квенья); таким чином синдарське дулін— «соловей» — відповідає ломелінде.
дуін «(довга) ріка» — як в Андуін, Барандуін, Есґалдуін, Малдуін, Таур-ім-Дуінат.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сильмариліон» автора Толкін Джон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Складові частини квенійських і синдарських власних назв“ на сторінці 3. Приємного читання.