Такою перешкодою можуть виступати також: імперативний мандат, який стримує свободу висловлювань всередині партії, закритість професійних об'єднань, створення елітних клубів, шкіл тощо за майновим або іншим цензами, кастовість (клановість) суспільства. Політика, що сприяє формуванню закритості, породжує конфлікт інтересів, інколи антагоністичний, а це приводить до втрати цілісності системи. Згідно вказаної закономірності поступово формуються й такі принципи публічного адміністрування як прозорість і відкритість.
Будь-які зміни, проте, не повинні порушувати динамічну рівновагу системи, що є ще однією закономірністю. Динамічна рівновага системи (незмінність у часі її базових характеристик) забезпечується лише при певному рівні основних показників. Зміна у часі одного з параметрів системи має супроводжуватися адекватною зміною інших параметрів таким чином, щоб між ними зберігалося певне співвідношення. Так, для того, щоб забезпечити зростання реальної заробітної плати, необхідно, щоб темпи збільшення номінальної заробітної плати перевищували темпи інфляції. Вказану закономірність відображає застосування в публічному управлінні системного підходу, який означає, що управлінський вплив на певний елемент системи не повинен приводити до погіршення стану інших елементів.
Слід наголосити, що публічне управління (таке, що стосується суспільних справ) є соціальним управлінням, тобто у цій сфері і суб'єкт, і об'єкт управління представлені людиною. Отже, в управлінських системах, що функціонують у соціальному середовищі, головним є людський фактор, який визначає характер управління, його мету, завдання, механізми і методи здійснення. Антропосуб'єктність і антропоцентризм публічного адміністрування є закономірністю соціального управління, яке має ряд ознак:
• 1) соціальне управління завжди присутнє там, де виникає спільна діяльність людей;
• 2) головне призначення соціального управління полягає у здійсненні регулятивного впливу на поведінку учасників спільної діяльності;
• 3) функції соціального управління (координація, узгодження, планування, контроль, нагляд, примус) реалізуються в рамках певного типу суспільних відносин;
• 4) внаслідок соціально-управлінських впливів виникають суспільні відносини владно-вольового характеру (підлеглості, насильства, розпорядництва, підзвітності тощо);
• 5) соціальне управління характерне лише для людської діяльності.
Соціальне управління – це вид вольової діяльності, вираженої у цілеспрямованому й організуючому впливі, здійснюваному з метою забезпечення узгодженості й упорядкованості спільних дій людей та їх колективів в інтересах ефективного розв'язання завдань, що стоять перед ними.
Громадські рухи у публічній сфері за своїм управлінським впливом дещо вирізняються з-поміж інших суб'єктів управління.
Громадське управління, як правило, не підкріплюється примусовою силою держави в обсязі, характерному для державного управління. Діяльність основної маси недержавних організацій має головним чином морально-організаційний характер.
Відмінності між державним і громадським управлінням не перешкоджають зростаючій взаємодії органів держави і громадських організацій, в якій держава відіграє провідну роль.
Превалююча роль державного управління у розв'язанні завдань, що стоять перед суспільством, – об'єктивна закономірність і одна з найважливіших умов реалізації волевиявлення народу.
Розвиток народовладдя пов'язаний із децентралізацією державної влади, що є відображенням закономірного ускладнення соціальних систем, трансформація яких здійснюється у напрямі від простого до складного, від нижчого до вищого.
Терміном децентралізація позначають передачу функцій управління від центральних органів влади місцевим органам, розширення сфери повноважень органів управління нижчого рівня за рахунок органів управління вищого рівня.
Децентралізація державної влади як універсальне явище відображає процеси розподілу повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування і може бути охарактеризована з різних сторін:
• децентралізація державного управління в широкому розумінні характеризує відносини держави з громадянським суспільством та людиною, а у вузькому – між органами влади, що знаходяться на різних ієрархічних рівнях;
• децентралізацію в державному управлінні необхідно здійснювати комплексно, тобто одночасно у відносинах держава- громадянське суспільство, органи влади – людина, державна виконавча влада – місцеве самоврядування, керівництво установи – структурні підрозділи, керівник – підлеглі;
• процес децентралізації має охопити виконання загальних і конкретних функцій, усі етапи процесів прийняття і реалізації управлінських рішень;
• практичне досягнення оптимального співвідношення централізації і децентралізації потребує ретельного обгрунтування змісту управління певними сферами життєдіяльності суспільства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Публічне управління та адміністрування» автора Тимцуник В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАКОНОМІРНОСТІ, ФОРМИ, МЕТОДИ ТА СТИЛІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
