Індивідуальні експертні оцінки передбачають використання інформації за результатами одного експерименту. Залежно від того, як проводилося опитування, такі оцінки умовно розподіляються на одержані способом прямого та анонімного опитування. До перших належать інтерв'ю і метод психоінтелектуального генерування ідей, а до других – аналітичну індивідуальну оцінку (доповідну записку), метод сценарію, морфологічний аналіз тощо.
Застосування експертного методу передбачає дотримання таких умов:
• експертне оцінювання необхідно проводити в тих випадках, коли неможливо використати об'єктивні методи;
• робота експертної комісії має бути позбавлена впливу на думку експертів: висновки експертів мають бути незалежними;
• питання, на які відповідають експерти, не повинні мати альтеративних тлумачень;
• експерти повинні бути висококомпетентними в питаннях поставленої проблеми;
• кількість експертів повинна бути оптимальною;
• відповіді експертів мають бути однозначними і забезпечувати можливість їхньої математичної обробки та інтерпретації.
Важливою передумовою ефективності експертного методу є якісний склад комісії. Експерти повинні відповідати певним вимогам щодо точності й надійності результату. Необхідно також проводити навчання і відповідний інструктаж експертів. На завершальному етапі формування експертної групи доцільно провести пробне тестування з метою виявлення рівня самооцінки та взаємооцінки експертів і перевірки узгодженості думок. Тестування передбачає розв'язування експертами інших подібних завдань, з оцінюванням якості розв'язування за певною еталонною шкалою, що дає змогу визначити їхню компетентність і професійну придатність. Самооцінка експертів виявляється за допомогою відповідей кожного з них на питання спеціально розробленої анкети, час на яку обмежується. Пробне тестування забезпечує виявлення самооцінки експертами своїх професійних знань і ділових навичок у балах. Так само визначається і взаємооцінка експертів. Якщо є інформація про результати роботи експерта в інших групах, критерієм його кваліфікації може служити показник надійності, тобто відношення кількості випадків, коли думка експерта була безпомилковою, до загальної кількості експертиз, проведених за його участю. Такий підхід до відбору експертів, потребує, щоправда, нагромадження та аналізу великого обсягу інформації, але дає можливість постійно вдосконалювати якісний склад експертних груп.
При формуванні експертної групи велику увагу треба приділити також взаємоузгодженню думок учасників. Цей показник характеризується, так званою, зміщеною (або незміщеною) оцінкою дисперсії відповідей. Для його визначення на стадії формування експертної групи проводяться відповідні контрольні вимірювання з математичною обробкою отриманих результатів. Нерідко при цьому використовують декілька об'єктів вимірювання, які залежно від їхньої значущості або їхнього впливу на остаточний результат треба розмістити за порядковою шкалою, тобто визначити їхній ранг. У такому випадку в якості показника узгодженості думок експертів визначають так званий коефіцієнт конкордації (w):
(4.1)
де S – сума квадратів відхилення суми рангів кожного об'єкта експертизи від середнього арифметичного всіх рангів; п – кількість експертів; т – кількість об'єктів експертизи.
Залежно від рівня узгодженості думок експертів коефіцієнт конкордації може набувати значення від 0 (цілковита відсутність згоди) до 1 (повна одностайність). Як приклад розглянемо рівень узгодженості думок п'яти експертів щодо значимості впливу окремих чинників комерційного ризику на ринковий успіх інноваційного продукту. Результат оцінювання та ранжування наведено в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1.
Вихідні дані для визначення коефіцієнта конкордації.
| Комерційні ризики | Оцінка експертів | Сума рангів | Відхилення від середнього арифметичного | Квадрат відхилення від середнього арифметичного | ||||
| першого | другого | третього | четвертого | п'ятого | ||||
| 1. Несвоєчасний вихід на ринок з продуктовою інновацією | 4 | 6 | 4 | 4 | 3 | 21 | 1 | 1 |
| 2. Невиконання умов угоди | 3 | 3 | 2 | 3 | 4 | 15 | -5 | 25 |
| 3. Протидії конкурентів | 2 | 2 | 1 | 2 | 2 | 9 | 11 | 121 |
| 4. Неефективність збутової мережі | б | 5 | б | 5 | 6 | 28 | 8 | 64 |
| 5.Низькі обсяги реалізації товару | 1 | 1 | 3 | 1 | 1 | 7 | -13 | 169 |
| 6. Різке падання початкового попиту | 5 | 4 | 5 | 6 | 5 | 25 | 5 | 25 |
| 7. Зміни біржових цін на товари | 7 | 7 | 7 | 7 | 7 | 35 | 15 | 225 |
Виходячи із даних таблиці 4.1., обчислюємо:
• 1) суму квадратів відхилення S = 630
• 2) коефіцієнт конкордації W = 0.9
Отже, проведені розрахунки дають змогу зробити висновок, що рівень узгодженості думок членів експертної групи є достатнім.
Слід зазначити, що зі збільшенням кількості експертів у групі точність оцінювання зростає. Цьому сприяє також попередня підготовка експертів, яка передбачає спеціальний тренінг з обов'язковим обговоренням результатів та помилок. У разі, коли можливостей для попередньої підготовки експертів бракує, застосовуються інші методи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарна інноваційна політика» автора Андреева Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи прогностики“ на сторінці 2. Приємного читання.
