> мінімальні відстані d (і, j) між будь-якою парою пунктів і, j (i=0,1,2,...n; j=0,1,2,...n; i≠j);
> час на навантаження та розвантаження, оформлення супровідних документів, швидкість руху транспорту на маршруті, клас вантажу, тривалість операцій зважування та визначення кількості продукції, час на заїзди в проміжні пункти;
> режим роботи водіїв, режим роботи постачальників, обсяги вантажних перевезень, фронт завантажування у постачальника.
Критерієм оптимізації задачі даного типу є мінімізація відстані перевезення вантажу. Водночас цільова функція може включати і такі критерії оптимізації, як рівномірність завантаження автомобілів, їх кількість, напруженість роботи автотранспорту та експедиційної служби тощо.
Розв'язання задачі можливе і з використанням методу покрокової оптимізації. Для цього розробляють початковий варіант плану перевезень. Він передбачає, що кожне торговельне підприємство обслуговується одним автомобілем (якщо обсяг замовлення qn ≥ Q, то використовується маятникове завезення продукції. Водночас, враховуючи, то переважна більшість роздрібних підприємств потребує замовлення обсягом qn ≤ Q для однієї поставки, то на цих маршрутах вантажопідйомність виділених автомобілів використовується не повністю. Тому такий варіант плану завезення продукції є однозначно найгіршим із всіх можливих, а для його поліпшення потрібно побудувати функцію вигідності, котра дозволяла б оцінити покращення функціонала.
Наприклад, при оптимізації маршрутів за критерієм мінімізації загальної довжини маршрутів слід врахувати, що у вихідному плані існує два маятники: 0 — і — 0 і 0 — j — 0 (тобто автомобіль двічі виїжджає від постачальника і двічі повертається до нього, і якщо qi<Q і qj < Q, a qi + qj ≤Q то зрозуміло, що в разі створення маршруту 0 — і — j — 0 скорочення довжини пробігу автомобіля є очевидним, а два маятникових маршрути до пунктів і тa j доцільно замінити одним кільцевим.
Оцінку функції вигідності можна провести в такий спосіб: f(i,j)=d(i,0)+d(0;j)-d(i,j), де d(i,j) — найкоротша відстань під час руху від і-го магазину до j-го; при цьому чим більшим є значення f(i,j), тим меншою є відстань між даними магазинами. За допомогою такого способу можна визначити оцінки, які не змінюються в ході розв'язання задачі, і завдяки цьому формується впорядкована послідовність оцінок: f1 (i,j)≤ f2 (i,у)≤ ... ≤ fm (i>j), де m ≤ n2 – n, a n — кількість пунктів, тобто m = 1,2, … , n; j=1,2, … , n.
Після проведення кількох таких кроків з розгляду пар і визначення відповідних оцінок визначаються нові значення нерозглянутих оцінок відповідно до досягнутого становища і більш вигідних станів у кінці розв'язання. Зокрема, якщо об'єднання маршрутів (0 — ... — і — 0) і (0 — j — ... — 0) приводить до створення маршруту з загальним обсягом поставки в q умовних одиниць вантажу і необхідним автомобілем з вантажопідйомністю Q, то нова оцінка для пари (і, j) буде становити
Завдяки проведенню такої процедури перевагу здобувають ті пари, котрі забезпечують утворення маршрутів з найкращим використанням вантажопідйомності автомобіля.
Загалом питання оптимізації маршрутів і системи доставки є предметом нової економічної дисципліни "Логістика".
9.5. Технологічні аспекти організації процесу товаропостачання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація торгівлі» автора Апопій В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оптимізація маршрутів завезення товарів“ на сторінці 2. Приємного читання.
