На другому етапі відбувається укладення контракту. Укладення зовнішньоторговельного контракту здійснюється в таких формах:
• підтвердження експортером замовлення, надісланого імпортером;
• у вигляді акцепту покупцем твердої оферти експортера;
• акцепту продавцем письмового підтвердження покупцем попередньо розісланої вільної оферти;
• підписання узгодженого контракту вповноваженими на те представниками сторін;
• письмового підтвердження раніше досягнутої усної домовленості. Зовнішньоторговельний контракт укладається звичайно в письмовому вигляді у формі підписаних сторонами єдиних документів.
Зміст зовнішньоторговельного контракту
Зовнішньоторговельний договір (контракт) — це договір постачання матеріальних благ, прийнятий у міжнародній торгівлі, що укладається між експортером та імпортером, спрямований па встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоторговельній діяльності.
Типові контракти купівлі-продажу товарів розробляються торговельними палатами, монополістичними об'єднаннями, великими фірмами, Європейською економічною комісією ООН. Типові контракти на багато товарів розробляють галузеві національні союзи підприємців, причому для кожного товару може складатися кілька варіантів типових контрактів. При розробці міжнародних контрактів керуються Конвенцією ООН про міжнародні договори купівлі-продажу товарів та Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТВРМС (у редакції 1990 р.). У практичній діяльності, як правило, кожна фірма повинні мати широкий набір типових контрактів.
Зовнішньоторговельний контракт включає такі розділи: преамбулу; предмет контракту; кількість та якість товару, базисні умови постачання; ціну і суму контракту; умови платежів, умови здавання-приймання товару; упаковку і маркування товару; заяву претензій; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; вирішення спірних питань (арбітраж). У цілому структура зовнішньоторговельного контракту аналогічна звичайному договору постачати (див. 6.3), однак деякі з умов зовнішньоторговельного контракту мають особливості свого трактування.
Преамбула — це вступна частина контракту, в якій зазначаються номер, місце і дата підписання контракту, визначаються сторони (організації, фірми), від імені яких укладається договір, та найменування документів, якими керуються контрагенти під час укладення договору.
Предмет контракту містить розгорнуту характеристику товару (із зазначенням точного найменування, марки, сорту), який реалізується за цим контрактом. Якщо номенклатура товарів досить велика, цей розділ може виноситися за текст контракту у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною того самого контракту і що обумовлюється в тексті самого контракту.
Кількість товарів, що підлягають постачанню, установлюється по кожній товарній позиції відповідно до систем мір та ваг, що застосовуються в різних країнах, і як їх еквівалент — у метричній системі Якість товарів визначається за сукупністю основних властивостей, здатних підтвердити можливість використання за основним призначенням, і встановлюється посиланням на стандарти, технічні умови, зразки тощо.
Базисні умови постачання (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 року) визначають вид транспорту й обов'язки контрагентів щодо поставки товару, визначають момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої (табл. 6.3). Стосовно до обов'язків продавця сукупність умов ІН-КОТЕРМС у редакції 1990 року поділяється на чотири групи:
група Е — відвантаження товару;
група F— основні видатки з перевезення не оплачено;
група С — основні видатки з перевезення товарів оплачено;
група D — постачання товару.
Таблиця 6.3
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація торгівлі» автора Апопій В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Укладення зовнішньоторговельного контракту“ на сторінці 1. Приємного читання.
