Україна першою (1991 р.) серед республік колишнього Союзу ухвалила Закон "Про захист прав споживачів". Головною метою цього Закону було юридичне врегулювання нерівних відносин між продавцем (виготівником, виконавцем) та споживачем (покупцем, замовником), які опинились в умовах різноманітних форм власності, товарно-грошових та ринкових відносин. Продавці отримали додаткові зобов'язання, а покупці — додаткові судові та позасудові гарантії щодо захисту своїх прав.
У преамбулі Закону чітко визначено поняття "споживач", "витотівник", "виконавець", "продавець", "договір", "недолік", "істотний недолік". Раніше офіційно панувало негативне ставлення до споживача, який прирівнювався до утриманця.
Нині законодавство визначає споживача громадянином, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб і розглядає його не тільки як учасника господарського обороту, але й як суб'єкта спеціального юридичного захисту.
Права споживачів
Споживачі, які перебувають на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб згідно зі статтею 3 Закону "Про захист прав споживачів" мають право:
• на державний захист своїх прав; У гарантований рівень споживання;
• належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування;
• безпеку товарів (робіт, послуг);
• необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця);
• відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством;
• звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
• об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Отже, споживач у разі порушення його прав має можливість:
• звернутися усно до продавця (виготовлювача, виконавця), мотивуючи свої претензії;
• звернутися усно або письмово до керівництва організації, що продала (виготовила) товар, надала послугу (виконала роботу), або у відповідну вищу організацію, мотивуючи свої претензії;
• звернутися письмово в державні органи, які здійснюють захист прав споживачів;
• звернутися до громадської організації (об'єднання) споживачів за допомогою або роз'ясненням;
• підготувати і зібрати необхідні документи (копії заяв, претензій, актів, довідок, чеків і т.п.) та подати позовну заяву до суду.
Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
25.1.2. Органи захисту прав споживачів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація торгівлі» автора Апопій В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РЕГУЛЮВАННЯ І КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
