Прибуток - це різниця між доходами і витратами банку. Балансовий прибуток банку - це сума прибутку плюс надходження від позареалізаційних операцій, у тому числі й від курсових різниць за іноземними операціями та допущеним дебетовим сальдо, за мінусом збитків від позареалізаційних операцій. Його основним джерелом є дохід від відсоткової різниці, що визначається як відсотки отримані мінус сплачені відсотки.
Оскільки у витратах банку найбільшу питому вагу мають сплачені відсотки, то доцільно визначити середню ставку за відсотками за пасивними
операціями, яка розраховується відношенням сплачених відсотків до залучених коштів. Ринкова відсоткова ставка має забезпечити досягнення двох цілей: обміну вартості (використання коштів за проценти) та підтримання вартості основної суми (захист від інфляції). Тому в умовах стабільної економіки ця ставка в її реальному вираженні має бути дещо вищою і, таким чином, трохи більшою від рівня інфляції.
Узагалі банк може зробити складову своїх витрат на фінансування нижчою за рівень інших банків тільки за рахунок надання кращих послуг чи забезпечення більших зручностей клієнтам, що підвищує операційні витрати. З іншого боку, він може намагатися знизити складові операційних витрат у вартості фінансування, пропонуючи "оптові* великі депозити (знижуючи, таким чином, вартість проведення операцій). Але підвищення відсоткових ставок для залучення оптових депозитів від значних і сприятливих до ставки вкладників збільшує відсоткову складову витрат на фінансування. Проте, щоб не втратити клієнтів, банк не може встановити ціну на кредит значно вищу, ніж беруть інші банки (за винятком тих випадків, коли він бажає взяти на себе фактор вищого ризику).
Неабияке значення мають дивіденди, що сплачуються для компенсації акціонерам за тривале використання їх коштів та за більш високий ризик (як останніх у списку та компенсацію при ліквідації банку) порівняно з вкладниками, які можуть мати формальну чи безсумнівну урядову гарантію повернення їх вкладів (або їх частки).
Найважливішими показниками прибутковості банку, які рекомендуються розраховувати, є прибутковість активів та капіталу.
Показник прибутковості активів характеризує ефективність використання всіх ресурсів, отриманих банком у своє розпорядження, а показник прибутковості капіталу – доходність капіталу учасників. При цьому узагальнюючим показником банківської діяльності слід вважати прибутковість капіталу, а показник прибутковості активів – частковим показником, що відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його апарату, який підтримує оптимальну структуру активів і пасивів з погляду доходів та витрат.
Для підвищення прибутковості капіталу (статутного фонду) банк має збільшувати прибутковість своїх активів і зменшувати частку статутного фонду в загальній сумі коштів.
Для збільшення прибутковості активів застосовуються такі заходи, як збільшення ставки відсотків за активними операціями та зменшення ставки відсотків за залученими коштами, збільшення частки власних коштів банку в загальній сумі його коштів (показника платоспроможності) та зменшення співвідношення власних і залучених коштів.
Вимірювання ефективності діяльності банку визначається за допомогою відповідних показників:
Цей коефіцієнт включає тільки ті активи і пасиви, до яких застосовуються відсоткові ставки. Таким чином, він виключає вплив безвідсоткових депозитів до запитання, капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані відсотки, а звідси - на прибутки банку. Даний показник ізолює вплив відсоткової ставки на прибуток банку і цим робить глибшим розуміння джерел його прибутку.
Чиста відсоткова маржа (%) визначає основну здатність банку мати прибуток від відсоткової різниці як відсоток середніх загальних активів:
Чиста відсоткова маржа подає в чисельнику доходні активи, ґрунтуючись на тому припущенні, що відсоткова маржа стосується тих доходних активів, які задіяні в процесі отримання доходу від відсотків. Однак і ті активи, відсотки за якими не отримуються, і пасиви, відсотки за якими не сплачуються, мають значний вплив на чисту відсоткову маржу.
Визначення ефективності діяльності працівників проводиться через показник продуктивності, який визначає ефективність одного з трьох основних ресурсів банку - кадрів, репутації та фінансових зобов'язань - шляхом підрахунку чистого доходу на керівника та робітника банку.
Відношення чистого доходу до витрат на утримання працівників визначає окупність витрат.
При визначенні узагальнюючої оцінки фінансового стану комерційного банку необхідно використовувати стандартизовану систему, у рамках якої всі банки розглядаються з одного боку. Така система ґрунтується на аналізі основних показників фінансового стану банку. Вона надає змогу враховувати основні його компоненти. Даною системою узагальнення основних показників фінансового стану банків є загальновідома система "САМЕL", на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) створено рейтингову систему.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічний аналіз діяльності комерційного банку“ на сторінці 4. Приємного читання.
