Аналітичний етап - це описання одержаних розрахункових показників і визначення тенденцій у діяльності банку, які складаються за звітний період.
Підсумковий етап - викладення результатів аналітичного етапу та розробка рекомендацій.
У процесі аналізу балансу банку застосовують такі методи:
метод порівняння, за яким визначаються причини і рівень динамічних змін та відхилень за статтями на ліквідність банку і прибутковість його операцій, а також резерви підвищення їх доходності;
метод групування, який дозволяє через систематизацію даних балансу з'ясувати суть явищ і процесів, що аналізуються.
За джерелами і формуванням вкладень рахунки балансу поділяються на активні, пасивні і активно-пасивні. Проводиться також групування рахунків балансу щодо виділення власних і залучених коштів, довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, видів доходів, витрат і прибутку. Статті групуються за рівнем ліквідності, доходності і вартості.
За періодичністю проведення аналіз балансу банку класифікується як щоденний, щотижневий, місячний, квартальний та річний. Залежно від спектра питань, що вивчаються, він поділяється на повний, тобто такий, коли вивчаються всі аспекти діяльності банку (як зовнішні, так і внутрішні його зв'язки) та тематичний - такий, коли вивчається лише вузьке коло питань, що надають змогу виявити можливості поліпшення окремих напрямків діяльності комерційного банку.
За метою і характером аналізу балансу розрізняють:
попередній аналіз, що застосовується при оцінці стану рахунків для виявлення спроможності здійснення комерційним банком будь-яких операцій;
оперативний аналіз, який проводиться в процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, вжиття термінових заходів, що забезпечують їх дотримання, а також отримання достатнього прибутку;
остаточний (подальший) аналіз, який застосовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, а також для виявлення резервів підвищення доходності;
• перспективний аналіз, що прогнозує очікувані результати в майбутньому періоді, а також визначення нових видів операцій та внутрішньобанківської політики.
Залежно від об'єкта аналіз балансу банку поділяється на:
функціональний, тобто такий, що надає змогу виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також такий, що дозволяє оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує банк. Цей аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і їх вкладень. У результаті функціонального аналізу виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності банківських операцій через включення неефективних та пошуку прогресивних засобів виконання потрібних операцій;
структурний аналіз, який здійснюється за видами банківських операцій і за яким визначаються склад і питома вага економічних контрагентів за активними і пасивними операціями, а також структура доходів, витрат і прибутку банку;
операційно-вартісний аналіз, що поглиблює визначення доходності банку і надає інформацію про вартість і рентабельність (чи збитковість) конкретних операцій. Він надає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-позикової політики щодо конкретних контрагентів з метою максималізацїї доходу.
Макроекономічний аналіз балансу сприяє визначенню масштабності активно-пасивних операцій і банківського прибутку, а також рівня участі комерційного банку чи групи банків у формуванні грошової маси, розподілу банківських послуг, регіонального розподілу кредитних ресурсів.
Аналіз масштабності активно-пасивних операцій здійснюється шляхом порівняння масштабів конкретних видів операцій із середнім рівнем чи абсолютними (максимальними і мінімальними) значеннями аналогічних показників по банківській системі в цілому.
При формуванні "кредитного" портфеля враховуються такі ризики, як кредитний, при якому позичальники можуть бути не в змозі погасити свій борг; ризик ліквідності, коли в банку виявиться недостатньо грошових коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені строки; процентний ризик, коли відбувається зміна процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.
Кредитний ризик має контролюватися для підтримання його на належному рівні. Цього рівня можна досягти за допомогою поміркованого управління кредитами, а також таких заходів, коли кредит надається лише тим позичальникам, кредитоспроможність яких перевірена і є задовільною, коли кредитну угоду складають таким чином, щоб унеможливити невиконання її умов та коли постійно контролюється виплата відсотків і погашення основної суми боргу (якщо платежі переходять у категорію прострочених, вживаються належні заходи).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічний аналіз діяльності комерційного банку“ на сторінці 2. Приємного читання.
