Удосконалення фінансового аналізу банківських операцій

Економіка розвитку

Обґрунтуємо взаємозв'язки загальної схеми операційно-вартісного аналізу, спрямованого на визначення собівартості активних операцій комерційного банку.

Як правило, банк використовує різноманітні джерела для формування своїх ресурсів з метою розміщення їх у кредитних операціях, що в підсумку визначає структуру його пасивів. Тут чітко простежується розмежування окремих статей власних і невласних ресурсів. Залучені ресурси характеризуються рівнем процентної ставки, на підставі якої банк здійснює оплату за надані їх власниками коштів протягом певного періоду, визначеного умовами відкриття депозитних та інших рахунків.

При визначенні собівартості активних банківських операцій як основного фактора ціноутворення з урахуванням витрат на невласні пасиви необхідно подолати істотну трудність. Вона полягає не стільки у встановленні вартості (ціни) залучених і запозичених ресурсів, скільки у розподілі витрат на них за окремими видами активів з урахуванням принципу обґрунтованості. Практика не виробила (а можливо, не буде спроможна зробити це і в майбутньому) універсального механізму такого розподілу, і включення вартості окремих джерел пасивів у вартість певних видів пасивів. Адже доходи банку формують загальний обсяг його прибутку, у якому неможливо чітко визначити питому вагу кожного його джерела, оскільки всі вони взаємодіють між собою і впливають один на одного. Винятком є операції на ринку міжбанківських кредитів і надання консорціумних кредитів.

Операційно-вартісний аналіз може застосовуватись не лише для визначення середньої вартості величини залучених і запозичених банком ресурсів за фінансовий проміжок часу, але і її граничної величини у вигляді вартості залучення й запозичення додаткової величини пасивів. Це особливо важливо при розробці тактики й стратегії банківської діяльності в умовах нестійкої економічної кон'юнктури, що має місце, наприклад, в Україні, нестабільності грошово-кредитного ринку, нерозвинутості ринку цінних паперів. Разом з тим зазначимо, що аналіз, метою якого є визначення граничних параметрів собівартості банківських послуг і, відповідно, цін на них, більш складний. Його застосування ефективне при проведенні детальніших розрахунків, які доцільні на основі залучення додаткової інформації, пов'язаної з витратністю і доходністю банківських операцій.

Якщо аналіз усереднених показників собівартості банківських продуктів і послуг має періодичний характер (здійснюється у зв'язку з необхідністю), то дослідження їх граничних параметрів має відбуватись майже безперервно, у всякому разі, значно частіше. Це обумовлено тим, що в міру постійної зміни кредитного портфеля, структури пасивних операцій, кон'юнктури на грошово-кредитному ринку й ринку цінних паперів граничні величини вартості активних операцій також перебуватимуть у стані постійної динаміки. При високій же інфляції граничні показники собівартості й цін на банківські продукти (послуги), виражені в поточних цінах, підлягають ще істотнішим змінам.

Розрахунок граничних показників, про які йде мова, передбачає вирішення ще однієї проблеми. Змістом її є розподіл залучених і запозичених за пасивними операціями коштів між активними операціями безадресним способом, тобто немає зв'язку між цими ресурсами і конкретними активними операціями, для здійснення яких вони використовуються. У цих умовах виникає необхідність визначення частки витрат, що стосуються відповідної активної операції. Продукт діяльності банку, який направляється для продажу, є результатом його активних операцій (за винятком банківських послуг). Тому, використовуючи затратну модель ціноутворення на банківські продукти (послуги), необхідно насамперед визначити частку банківських витрат на проведення тієї чи іншої активної операції. Вона ж (ця частка) включає, поряд з іншими елементами, вартість залученого (запозиченого) капіталу, що використана для здійснення даної активної операції, втіленої в певному банківському продукті.

Крім затрат на залучення й запозичення коштів для здійснення активних операцій, у собівартість їхніх результатів включається й певна частина затрат на безпосереднє проведення операцій і загальних витрат. З'ясування величини їх має не лише наукове, але й практичне значення.

Витрати на безпосереднє проведення операцій обумовлені, насамперед, тим, що для проведення їх необхідне відповідне оформлення, заповнення супроводжувальних документів, їх обробка, передача масиву інформації партнерам, використання поштового зв'язку і телекомунікацій. Значна частина таких витрат може бути визначена шляхом калькулювання.

Щодо зазначених витрат можна сказати, що не становить труднощів встановлення пропорційного співвідношення між грошовими обсягами активних операцій і сукупними витратами на здійснення відповідних дій для проведення цих операцій. Незважаючи на те що зазначені залежності переважно мають нелінійний характер і не залишаються стабільними, вони з необхідним коригуванням можуть бути використані при розрахунку собівартості банківських продуктів (послуг).

Більші перешкоди виникають при застосуванні операційно-вартісного аналізу до визначення частини загальнобанківських витрат, які доцільно включати в собівартість окремих видів і обсягів банківських активних операцій. Як відомо, до таких витрат належать витрати на забезпечення функціонування і розвитку банку, структура яких складається з кількох статей: утримання персоналу; витрат на забезпечення розвитку банку; витрат на експлуатацію основних фондів. Банку властиві й господарські витрати та витрати на побічну діяльність.

Безпосередньо віднести зазначені витрати за окремими видами операцій до банківських продуктів (послуг) практично неможливо. Тому виникає потреба у використанні умовних способів і прийомів такого розподілу, для чого необхідними стають різноманітні коефіцієнти чи критерії, шляхом яких можна зіставити конкретну операцію (банківський продукт, послугу) з тією часткою загальнобанківських витрат, що до них належать. Наприклад, для встановлення частки витрат, які відносяться на ту чи іншу банківську операцію.

Найважливішим елементом системи підтримання управлінських рішень є реалізована в банку методика внутрішнього визначення прибутковості операцій, яка створювала б основу для управління інфраструктурою банку, розвитку нових видів діяльності, забезпечення рентабельності і стійкості як окремих підрозділів, так і банку загалом.

Така методика дозволяє скласти економічно обґрунтоване міркування про прибутковість окремих продуктів і послуг, комерційного або державного банку, про ефективність окремих підрозділів у тому випадку, якщо надання кредитів забезпечується декількома підрозділами, а також коли вони беруть участь у створенні декількох кредитних ліній, для контролю і відповідальності, що перерозподіляються між центрами відповідальності банку.

Центр відповідальності - це одиниця банку, яка відособлено здійснює певні операції. Поділ на центри відповідальності залежить від цілей фінансового аналізу і може бути різним. Як центри відповідальності можуть виступати реальні підрозділи банку (управління, відділи, філіали, відділення), стратегічні одиниці банківського бізнесу або сегменти банківського ринку, на яких банк здійснює свою діяльність ("роздрібний" банк, "оптовий" банк), групи клієнтів (корпоративна клієнтура, приватна клієнтура), окремі операції і послуги (емісія векселів, операції з банківськими картами і т.д.). Залежно від цільової функції центри відповідальності можуть поділятися на центри прибутку (цільова функція - максимізація прибутку) і центри витрат (цільова функція - мінімізація витрат). Крім того, можуть виділятися, наприклад, центри інвестицій, центри управління і т.д. При поділі банку на центри відповідальності менеджери мають дотримуватися таких принципів:

• забезпечувати можливість розмежування виділених центрів відповідальності на внутрішні і зовнішні; "' • центри відповідальності банку повинні представляти однорідні одиниці, наприклад, тільки види послуг;

• провести адекватну класифікацію центрів відповідальності на центри прибутку і витрат відповідно до їх реального функціонального призначення, при цьому підрозділи, що здійснюють основну банківську діяльність, мають бути віднесені до центрів прибутку;

" кінцевими одержувачами ресурсів і послуг, як правило, повинні виступати центри прибутку, що являють собою або підрозділи, що здійснюють реалізацію банківських продуктів клієнтам банку чи провідні прибуткові операції на фінансових ринках, або стратегічні одиниці бізнесу, або банківські продукти як такі.

Більшість авторів висловлюють думку, що поділ на центри відповідальності має бути пов'язаний з принципом автономізації, тобто свободи прийняття рішень виділеним центром. Однак для фінансового аналізу питання кола повноважень відповідних менеджерів не можуть бути визнані істотними. Найбільш важливим, на нашу думку, є дотримання критерію економічної релевантності при виконанні вищезгаданих принципів, хоча, зрозуміло, при прийнятті управлінського рішення на основі даних фінансового аналізу центру, що розглядається, слід враховувати ступінь відповідальності менеджерів за отримані результати.

Таким чином, центри прибутку отримують послуги або продукти від центрів витрат за встановленими в банку критеріями.

Виконуючи функцію частини системи підтримки управлінських рішень, ці критерії мають забезпечувати розв'язання таких завдань:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Удосконалення фінансового аналізу банківських операцій“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Історія реформування промисловості і сільського господарства в період 1900-1917 pp.

  • Економічне зростання незалежної України -в ефективності виробництва, розвитку фінансів і банківської системи

  • Необхідність управління стабілізаційними процесами в економіці України

  • Глава 2. Методологічні аспекти впливу інфляційних процесів на розвиток економіки

  • Вплив на інфляційні процеси введення національної валюти

  • Формування системи управління інфляційними процесами

  • Глава 3.Формування економіки територій

  • Формування системного механізму державного управління територіями

  • Методологія становлення і розвитку територій

  • Розділ 2. ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І АПК

  • Форми господарювання в АПК

  • Процеси реформування економічних відносин в аграрному секторі

  • Іпотечне кредитування - запорука успіху в реформуванні сільського господарства

  • Глава 2. Стратегія ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва

  • Визначення засад ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва

  • Ефективний аудит - гарантія безризикової діяльності підприємств

  • Розділ 3. ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАТИКА

  • Прикладне програмне забезпечення.

  • Огляд операційних систем персональних комп'ютерів

  • Програмна оболонка Windows.

  • Сімейство операційних систем Microsoft Windows.

  • Операційна система Windows NT.

  • Операційна система Windows СЕ.

  • Глава 2. Локальні обчислювальні мережі

  • Класифікація комп'ютерних мереж

  • Мережні операційні системи і загальні принципи управління комп'ютерними мережами

  • Глава 3. Глобальні обчислювальні мережі. Internet

  • Історія розвитку мережі Internet

  • Організаційно-технологічні принципи побудови мережі Internet

  • Інформаційний сервіс мережі Internet

  • Можливості практичного використання мережі Internet

  • Основні напрямки розвитку Internet

  • Глава 4. Інформатика, інформаційні технології як передумови розвитку економіки

  • Інформаційне забезпечення управлінської діяльності

  • Інформаційно-технологічне забезпечення економічної діяльності

  • Перспективи впровадження інформаційних технологій в Україні

  • Глава 5. Інформаційне забезпечення управління та обліку

  • Перспективи розвитку інформаційного забезпечення документообігу

  • Форми організації фінансової роботи

  • Принципи організації і основні види обліку

  • Бюджетний облік

  • Розділ 4. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ТА ЗВІТНІСТЬ

  • Планування і звітність - основа визначення завдань діяльності користувача та контроль їх виконання у системі SAP

  • Глава 2. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - логічний етап розвитку економіки

  • Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку - вимога часу

  • Глава 3. Підвищення ефективності фінансової бухгалтерії в умовах роботи в системі SAP R/3

  • Відображення операцій фінансової бухгалтерії в Головній книзі . . ,

  • Введення спеціальних регістрів для забезпечення бухгалтерією чіткого аналізу і звітності

  • Операції з матеріальними і нематеріальними цінностями

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯАЬНОСТІ В УКРАЇНІ

  • Забезпечення розвитку економіки через стійку національну валюту і чітку монетарну політику

  • Стабільність національної валюти - основа поступального розвитку економіки

  • Основні напрями грошово-кредитних відносин

  • Поняття і суть кредиту

  • Стратегія і тактика розвитку банківської системи України

  • Кошторисне фінансування витрат на утримання банків

  • Удосконалення фінансового аналізу банківських операцій
  • Глава 2. Банківська звітність

  • Вимоги до складання звітності

  • Упорядкування форм фінансової та статистичної звітності

  • Економічний аналіз діяльності комерційного банку

  • Розділ 6. СКЛАДОВІ РОЗВИТКУ І ЕКОНОМІЧНОГО ПРОЦВІТАННЯ

  • Прогнозування - необхідна умова економічного зростання

  • Економічні стимулятори виробництва

  • Міжнародні фінансові інститути

  • Перспективи економічного розвитку України

  • Глава 2. Теоретичні і економічні основи інвестиційної діяльності

  • Переваги інвестиційного проектування

  • Фінансові аспекти активізації інвестиційного процесу в Україні

  • Лізинг основних засобів

  • Глава 3. Економіка підприємництва

  • Ефективність роботи підприємств у технічному прогресі

  • Через мале підприємництво до середнього, а від них - до благополуччя і процвітання

  • Фінанси підприємств

  • Необхідність удосконалення управління акціонерними товариствами

  • Економічний аналіз господарської діяльності підприємств

  • Контроль і аудит фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій

  • Глава 4. Валютне регулювання та вдосконалення валютних операцій

  • Виконання банками функцій агентів валютного контролю

  • Організація та перспективи валютного регулювання (з урахуванням світового досвіду і особливостей економічного розвитку України)

  • Післямова

  • Список літератури