функцію нагляду і регулювання.
Банківська справа і фінансова діяльність, як і всі інші види економічної діяльності, метою яких є максимізація прибутку, допускають ризик. У контексті банківської справи такий ризик може набувати різних форм, які належать до двох категорій:
• будь-коли вкладники можуть вимагати отримання своїх депозитів до за--і питання в готівковому вигляді;
• банки можуть надавати кредит позичальникам, не спроможним повернути борг.
Функція центрального банку, пов'язана з контролем, спрямована на обмеження цих видів ризику шляхом нагляду і дотримання пруденційних нормативів. Наприклад, співвідношення між короткостроковими активами і пасивами, між різними видами активів і власним капіталом, аналізом ризику активів тощо. Є кілька рівнів контролю: платоспроможність, ліквідність, аналіз окремих показників балансу та їх співвідношення, низка спеціальних нормативів.
Інструменти, які застосовують центральні банки різних країн для досягнення стабільних цін і курсів обміну валют, відрізняються і залежать від організаційної структури, що склалася, від стадії розвитку фінансового сектору, нарешті, від політичної системи. Водночас існує чимало однакових елементів у побудові, масштабах і методах здійснення монетарної політики, що дає змогу описати деякі загальні аспекти відповідних інструментів. За механізмом дії інструменти поділяються на прямі й непрямі.
До прямих інструментів монетарної політики належать:
обмеження на величину відсоткових ставок (часто із введенням відсоткових ставок, що дають перевагу для певних класів позичальників);
агреговані та індивідуальні кредитні межі - правила розміщення кредитів для певних фінансових інститутів (наприклад, надання центральним банком цільового кредиту Агробанку з метою розміщення саме в конкретній сільськогосподарській галузі);
резервні вимоги (хоча за деякими ознаками їх класифікують як непрямі);
різні обмеження щодо співвідношення ліквідності в балансових статтях фінансових установ, які відповідають операційним цілям центрального банку (управління внутрішніми активами банківської системи в цілому, іноземними резервами, резервними зобов'язаннями, грошовими агрегатами, відсотковими ставками тощо).
Основним недоліком прямого контролю вважають втрату цінових сигналів, неефективність розміщення кредитів, адміністративні проблеми, пов'язані з розподілом, відхід функції фінансового посередника з банківської сфери і ряд інших проблем. Ціна на ресурси (матеріальні або фінансові) у ринковій економіці виконує, зокрема, дві економічні функції - інформаційну та розподільну. Тому спотворена структура цін дає хибне уявлення про те, які виробництва та галузі працюють ефективно, а які - збиткові. Унаслідок цього відбувається кредитування збиткових галузей, зростає дефіцит бюджету і підвищуються темпи інфляції. Неврівноважені ціни на кредитні ресурси (процентні ставки) призводять також до непропорційного зростання внутрішнього кредиту та його неефективного розподілу між економічними агентами на макро- і мікрорівнях, а внаслідок - до інфляції та рецесії.
Усі прямі інструменти порушують рівновагу на фінансових ринках і не можуть ефективно застосовуватися в довгостроковому періоді.
Непрямі монетарні інструменти можуть лише опосередковано впливати на монетарні та кредитні агрегати всієї банківської системи. Основні серед цих інструментів - операції на відкритому ринку, угоди про зворотну купівлю цінних паперів, вільні кредитні аукціони, переговори і застереження та деякі інші. Необхідними передумовами застосування непрямих методів є розвинуті ринки цінних паперів, платоспроможність і ліквідність як окремих банків, так і всієї банківської системи в цілому, дотримання правил і процедур, наявність ринкової дисципліни, ефективний пруденційний банківський нагляд. Непрямі монетарні інструменти мають ряд переваг: введення конкурентної ринкової практики в діяльність як центрального, так і комерційних банків, гнучкість (стосовно величини й часу) кредитних інтервенцій, цінова сигналізація, ефективність розміщення кредитів.
Основною проблемою застосування непрямих інструментів в економіці перехідного періоду, зокрема в Україні, є ризик Національного банку, коли він взаємодіє із неплатоспроможними фінансовими інститутами. Застосування непрямих інструментів у цих умовах асоціюється з проблемами зворотної селекції (adverse selection), морального ризику (moral hazard problem) та проблемою змови (collusion problem).
Проблема зворотної селекції виникає перед здійсненням фінансової трансакції, коли неплатоспроможні позичальники намагаються отримати кредити у фінансових установах навіть під дуже високий процент, заздалегідь знаючи, що, можливо, їх не повернуть. Однак кредитори, не маючи достатньої інформації про своїх потенційних позичальників, кредитують ці інститути. (Зворотна селекція на фінансових ринках з'являється, коли потенційні позичальники, що зазнають найбільшого кредитного ризику, найактивніше домагаються кредитів, і тому здебільшого саме їх обирають кредитори). Трапляється також, що деякі кредитори вимушені кредитувати неплатоспроможні інститути, бо інакше самі ризикують потрапити до розряду неплатоспроможних.
Проблема морального ризику виникає після фінансової трансакції та пов'язана з можливістю позичальників займатися дуже ризикованою, з погляду кредитора, діяльністю. У банківській сфері вона викликана передусім слабким банківським наглядом і полягає в тому, що неплатоспроможні банки можуть брати кредит центрального банку під вищий процент, ніж платоспроможні. Як наслідок, вони рефінансують цей дорогий кредит у дуже ризиковані проекти. У підсумку зростають кредитні ризики всієї фінансової системи.
І нарешті, виникає проблема колективної змови - коли в процедурі кредитних аукціонів бере участь невелика кількість комерційних банків (випадок олігополії). На противагу першим двом випадкам, коли кредит надавався за завищеною процентною ставкою, у цьому разі його надають за заниженою процентною ставкою.
Усі зазначені фактори - наслідок так званої проблеми асиметричної інформації поміж кредиторами та позичальниками, що існує на фінансових ринках.
Однак саме розвиток альтернативних механізмів монетарного контролю, які узгоджуються із ширшим застосуванням ринкових механізмів, є необхідним у фінансових реформах перехідних економік.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забезпечення розвитку економіки через стійку національну валюту і чітку монетарну політику“ на сторінці 3. Приємного читання.
