Переважна більшість економістів відносять грошовий агрегат М2 до стандартних показників, який може бути вагомим інститутом грошово-кредитної політики. На наш погляд, заслуговує на увагу застосовувана в СІНА система міри грошей, яка містить:
1) найвужчу міру грошей (МІ, призначену охоплювати баланси, які звичайно використовуються в платежах для купівлі товарів і послуг, тобто активи, які передбачені для утримання, головним чином, обслуговування поточних операцій). Отже, МІ складається з валюти, дорожніх чеків, поточних рахунків і рахунків, на які нараховуються проценти з необмеженим правом видавати чеки. Ця міра і більш ширші виключають баланси, утримувані урядом США, а також іноземними урядами та офіційними установами, оскільки сума цих балансів не пов'язана з розміром витрат і поточних операцій, наприклад, у США; 2) дещо ширша міра грошей (М2) охоплює, крім МІ, і фінансові активи, які мають надзвичайну ліквідність, що піддаються конвертації в баланси поточних операцій з відносною легкістю, або ж такі, що мають обмежений ступінь використання безпосередньо в поточних операціях, або ж такі, чиї номінальні вартості здебільшого фіксовані. Ця міра залучає до себе різноманітні рахунки та інструменти: термінові рахунки грошових ринків, що пропонуються депозитними установами, депозити приватного сектору, рахунки громадян у євродоларах, що мають бути сплачені через добу, угоди про купівлю цінних паперів з наступним їх викупом через добу, випущені банками, а також акції деяких фондів грошових ринків. З іншого боку, ця міра не охоплює баланси, які чітко утримуються тільки для довгострокових цілей (наприклад, рахунки при виході на пенсію і рахунки Кеуха). Вилучені із М2 також деякі важливі ліквідні активи, такі, як банкноти міністерства фінансів і комерційні папери, чиї номінальні вартості є ринково ризиковими; 3} най ширшою мірою запасів грошей є МЗ, що залучає до М2, поряд з іншими, певні ліквідні активи, які утримуються, головним чином, завдяки власникам великих активів, таких, як термінові та деякі інші інструменти, через які позичаються фонди на великі суми (100 тис. дол. і більше) депозитним установам на строк, більший ніж доба, термінові євродолари на рахунках громадян США, а також акції у фондах грошових ринків, які головним чином зберігаються в установах. Позики з боку депозитних установ у цих формах надають фонди, якими можна швидко управляти І змінювати відповідно до змін у фондових потребах при потоках кредитних та інших депозитних потоках; 4) крім цих видів грошових запасів, які можуть виступати щорічними цілями монетарної політики, фінансовий ринок також пропонує ширший засіб або міру ліквідних активів, що поширюється на різноманітні короткотермінові риночні інструменти: банківські акцепти, короткострокові комерційні папери, а також облігації Міністерства фінансів і Федеральної резервної системи США (ФР), що користуються великим попитом на ринку. Строки їх погашення не перевищують дванадцяти місяців.
Ця міра не є метою монетарної політики частково через те, що швидко зібрати інформацію, порівняно з грошовими заходами, не можна, а також через те, що порівняно з ними її складові менше підпадають під вплив політики ФР, а більше визначаються рішеннями позичальників за секторами ривку, де вони хочуть отримати позику.
Усі сукупності як монетарних, так і ліквідних активів, сфокусовані в активі балансового звіту клієнтів. Боргові заходи, у свою чергу, зосереджені на кредитах, виданих як позики клієнтам. У 1993 р. Комітет операцій відкритого ринку повідомив, що він контролюватиме разом із монетарними сукупностями широку міру боргу, яка включає в себе позики всіх внутрішніх нефінансових секторів федеральних, штатних і місцевих органів самоврядування, нефінансових видів бізнесу та сімей. Ця серія особливо важлива як джерело інформації про фінансові ринки і про тиски монетарної політики у період, коли грошові сукупності викривляються регулюючими змінами.
Проте, враховуючи досвід роботи передових країн, слід не забувати про необхідність оптимізації готівкового обігу в Україні. Причому головною причиною грошової емісії є перевищення грошових доходів над видатками. Паралельно у грошових витратах населення падає питома вага купівлі товарів, а тому реалізація товарів першої необхідності знижується швидше, ніж показники їх виробництва, відбувається переливання грошей у готівковий обіг, що можна пояснити такими причинами:
зменшенням коштів на поточних рахунках підприємств і населення та збільшенням готівки;
приховуванням доходів підприємств усіх форм власності від оподаткування;
нестабільністю в економіці і платежах;
незацікавленістю населення і підприємств у зберіганні грошей у банках.
Повернення довіри до готівки і поліпшення готівкового обігу можливе лише за рахунок дієвих заходів щодо стабілізації економіки.
Поряд із заходами щодо стабілізації економіки та розвитку промисловості необхідно жорстко обмежити грошовий обіг. Національний банк України вживає дієві заходи щодо організації роботи з готівковим обігом національної валюти як законного платіжного засобу на території України. Готівка у національній валюті є законним платіжним засобом на території України і не може бути об'єктом купівлі-продажу.
Національний банк України як єдиний емісійний банк і касовий центр держави організовує і регулює обсяг та структуру готівкової маси в обігу на підставі головних напрямів грошово-кредитної політики. Установи банків відповідно до вказівок Національного банку здійснюють прогнозування готівкового обігу.
Національний банк для визначення грошової маси або грошей увів грошові агрегати MO, M1, М2, МЗ. Відповідно грошові агрегати включають у себе: МО - це гроші в обігу, готівкові кошти в залишках кас та ювілейні монети; МІ - це гроші, визначені в агрегаті МО, та кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності й фізичних осіб з нарахованими процентами за ними; М2 - гроші, визначені агрегатом МІ та строкові кошти (депозити) і кошти до запитання в іноземній валюті; МЗ - це гроші, визначені в агрегаті М2, та кошти і вкладення в цінних паперах.
Усі макроекономічні аспекти діяльності центрального банку пов'язані з формуванням і здійсненням монетарної політики. Під монетарною політикою маються на увазі дії центрального банку з метою впливу на загальну грошово-кредитну ситуацію в економіці. Основні функції центрального банку на макрорівні:
введення валюти в обіг;
розробка і проведення власне монетарної політики, включаючи управління процентними ставками, обмінними курсами і міжнародними резервами тощо;
функція банку банків, у тому числі роль кредитора в останній інстанції;
функція банкіра уряду, його податково-бюджетного агента, фінансового консультанта й управляючого державним боргом.
Мікроекономічна діяльність центральних банків, охоплюючи ряд технічних питань (які стосуються платіжної системи), а також певні обов'язки контролюючого характеру, спрямована на створення середовища для ефективного функціонування фінансового сектору всередині країни і включає:
організацію, контролювання, а в разі необхідності й управління клірингово-платіжною системою. Завданням центрального банку є мінімізація вартості розрахунків і клірингу фінансових операцій, а також гарантування того, щоб недоліки платіжної системи не знижували ефективності ринків або тих видів діяльності, у зв'язку з якими виникла необхідність платежів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забезпечення розвитку економіки через стійку національну валюту і чітку монетарну політику“ на сторінці 2. Приємного читання.
