внесення певних змін до структури видатків державного бюджету;
зміцнення системи державного фінансового контролю;
перенесення акцентів зовнішнього державного кредиту, з метою перетворити його на інструмент фінансування інвестицій;
недопущення дефіциту бюджету внаслідок тривалої несплати податків, недофінансування затверджених парламентом статей бюджетних видатків.
У стратегічному плані важливе значення має забезпечення використання фінансово-кредитної системи як механізм регулювання економіки, виходячи з розширеного відтворювання виробництва, з метою досягнення грошово-товарної збалансованості.
У ході ринкової взаємодії відтворювальна база підрозділів виробництва обумовлює тенденцію всього капіталу до організації його розширеного відтворення як кругообігу, а цей кругообіг, у свою чергу, регулює все розширене відтворення як систему кругообігу капіталу, продукту і доходів.
Осмислення ринку в рамках логіки становлення суспільної системи капіталу спонукає різко посилити увагу до його відтворювальних аспектів.
Важливе місце у цій системі займає організація ринку як банківсько-виробничо-ринкового комплексу в рамках відтворювальних підрозділів і приведення ієрархії ринків до системи кругообігу капіталу, продукту і споживчого доходу.
Ринок - це ще й міра регульованості цін, яка повинна істотно відрізнятися на кожному з етапів становлення ринку і випливає з організації грошового обігу, і передусім - із забезпечення стійкості грошей. У цьому аспекті не можна обійтися без ліцензування на ввезення продукції з-за кордону, за винятком наукоємних технологій і обладнання, та проведення комплексу заходів впливу на ринок, коли гроші мають слабке товарне забезпечення, а ринок розпадається за територіальними складовими. У цьому випадку гроші жорстко регулюються, і разом з тим жорстко регулюються всі грошові потоки.
Виникають ринки з різною глибиною ринкових відносин, з різними системами забезпечення грошей в різних відтворювальних підрозділах і секторах - товарною, валютно-фінансовою і бюджетною.
Важливо з'єднати відтворювальну макроструктуру в єдине ціле з фінансово-банківською системою. При цьому необхідно правильно визначити макроструктуру систем галузей, що входять до відтворювальних підрозділів. Через них в єдине ціле пов'язується розширене відтворення капіталу, продукту і доходу. На цій базі безпосередньо формується певний тип відтворення (за фондоємністю, темпами, зростанням і т.д.) розширеного, або інша міра узгодженості грошових і товарних потоків. Всі чинники дефіциту та інфляції збираються в єдиний вузол саме в рамках цієї макроструктури.
Перетворення всієї відтворювальної структури в ринкову змінює існуючий принцип регулювання дефіциту і інфляції на протилежний: розгортання системи грошових, товарних та інших ринків, тобто балансування відтворення шляхом балансування ринків. Тим часом механізм цього процесу не створений, а тому розгортання товарно-грошового обігу містить в собі внутрішнє гальмо: нерозвиненість госпрозрахункової банківської мережі, адміністративне обмеження інвестицій, відсутність механізмів регулювання інфляції. Особливо слід відзначити податкову політику України, яка практично не сприяє нарощуванню виробництва, а отже - і досягненню грошово-товарної збалансованості.
Необхідною стає реорганізація грошового обігу з погляду відображення в ньому сукупності грошових форм кругообігів.
Нормалізація грошово-товарних взаємозв'язків відтворювання не можлива без всебічного розвитку механізмів ринкової системи. Тільки вони здатні обумовити природне зниження цін або хоча б гальмування їх підвищення, що супроводжується зростанням кількості і підвищенням якості товарів або послуг.
Демократизація економіки - це насамперед перетворення господарської ланки у відкриту систему, кожний підрозділ якої повинен бути пов'язаний з товарними, орендними, акціонерними або будь-якими іншими економічними фондами. Це означає розукрупнення великих підприємств, самостійне господарювання їх виробництв, цехів і т.д. на основі госпрозрахунку, взаємних купівлі-продажу акцій та інших ринкових відносин, що додасть кооперації праці між ними характеру дійсно єдиної, загальної зацікавленості в підвищенні ефективності. Це позитивно вплине і на узгодження грошових і товарних потоків у відтворенні.
Банківська система України вже сьогодні набула універсальної спрямованості в обслуговуванні клієнтів та здійсненні будь-яких банківських операцій. Розвиток банківської діяльності цілком і повністю залежить від стабілізації і розвитку економіки.
Для стабілізації економіки необхідна економічна політика, основою якої була б концентрація капіталів і їх спрямування на пріоритетні напрямки виробництва. У цьому зв'язку необхідно відповісти на питання: що сьогодні являє собою фінансово-кредитна система України?
По-перше, як фінансова, так і кредитна системи мають самостійність, але разом створюють відповідну фінансово-кредитну політику.
По-друге, фінансово-кредитна політика держави - головний ланцюг у розвитку економіки.
По-третє, через фінансово-кредитну систему держава контролює рівень інфляції, забезпечує стабілізацію грошової одиниці, зростання економіки, зайнятості, стабілізацію платіжного балансу та зростання доходів. Ясно, що одночасно вирішити всі ці проблеми неможливо, а тому потрібно вибрати пріоритети.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічне зростання незалежної України -в ефективності виробництва, розвитку фінансів і банківської системи“ на сторінці 2. Приємного читання.
