шляхом реформування сільськогосподарських підприємств в акціонерні товариства внаслідок обміну паїв на акції.
У першому випадку активні акціонери мають здійснювати акціонерну політику поступово, перетворюючи "сумнівні" акції в акції з надійним акціонерним капіталом. В другому слід враховувати дію початкового капіталу, об'єднаного в інтересах колективного власника, і психологію виживання, господарської самостійності, можливість проявляти акціонерний егоїзм (егоїзм власника). В третьому випадку поєднуються інтереси інвесторів приватних юридичних і фізичних осіб, які до певної міри можуть контролювати господарську діяльність акціонерного товариства. В четвертому випадку акціонерна політика має здійснюватись ядром акціонерів, створеним під час розпаювання колективної власності.
На другій стадії становлення акціонерної власності у процесі господарювання акціонерна та дивідендна політика здійснюється з урахуванням егоїзму акціонерів з більшою часткою в статутному фонді акціонерного товариства. Вона може враховувати інтереси щодо інвестування набутого акціонерного капіталу на розширення та модернізацію. При цьому темпи самозростання акціонерного капіталу в такому акціонерному товаристві досить високі.
Слід відзначити й негативні явища, які мають місце в господарській акціонерній політиці, зокрема боротьбу зі "слабкими" акціонерними власниками через знецінення їх початкового капіталу. Це в майбутньому може бути процесом структуризації післяприватизаційних підприємств, який призводить до зростання безробіття і перерозподілу початкового капіталу. Протидіяти цьому може державна політика, яка має стимулювати розвиток малого і середнього бізнесу.
Класифікація добровільних об'єднань проводиться за такими якісними ознаками, як об'єднання асоціативного типу господарювання (господарські асоціації); об'єднання підприємств на основі добровільної (примусової) централізації функцій (міжгалузеві корпорації - зі збереженням юридичної самостійності засновників і делегування функцій центру; виробничі об'єднання - без збереження юридичної самостійності засновників та з адміністративною централізацією функцій управління); добровільні об'єднання великих розмірів (союзи та великі формування за принципом союзу; фірми, компанії - середні формування); добровільні об'єднання, створені на основі акціонерного (пайового) капіталу (акціонерні товариства; товариства з обмеженою відповідальністю).
Земля в сільському господарстві - основний засіб виробництва. Вона просторово обмежена, тому повинна використовуватись максимально ефективно. Земля має особливість, якої не мають інші галузі виробництва, що поступово зношуються. На відміну від них, земля при правильній експлуатації постійно поліпшується. А це зобов'язує сільгоспвиробників так організовувати землеробство, щоб кожний рік не тільки збільшувати виробництво сільгосппродукції, а й підвищувати родючість ґрунтів.
Родючість ґрунту може бути природною, штучною, економічною. Природна родючість - це результат ґрунтостворювального процесу, що відбувається під впливом місцевих природних факторів, без впливу на них людини. Штучна родючість цілком залежить від діяльності людини, яка застосовує раціональні агрономічні, технічні й організаційно-економічні заходи (зрошення, осушення тощо), що сприяють збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції. Економічна родючість поєднує природну і штучну родючість ґрунтів. Вона забезпечується шляхом додаткових вкладень в землю праці й інтенсивних технологій землеробства.
Способи поліпшення використання землі можуть бути такими: інтенсифікація сільськогосподарського виробництва за рахунок збільшення застосування техніки і науково обґрунтованих застосувань досягнень агрономії, зоотехніки; підвищення врожайності сільськогосподарських культур внаслідок поєднання природної родючості з поліпшенням агрокультури та впровадженням передових технологій; збільшення площ сільськогосподарських угідь; поліпшення ґрунтів через осушення боліт, зрошення із застосуванням досягнень агрономії і технологій збереження гумусу; впровадження (в південних районах) збору двох урожаїв на рік.
Однією з основних вимог функціонування ринкової економіки АПК є створення системи сервісного інженерно-технічного забезпечення та ринкової інфраструктури. Структура такої системи повинна формуватися таким чином, щоб максимально використати наявну матеріальну базу та інженерно-технічну службу, а також спиратись на спеціальну державну програму підтримки.
Перспективним напрямком формування структур у процесі роздержавлення і приватизації є створення невеликих, середніх, мобільних підприємств, оснащених сучасним устаткуванням, технологіями, які успішно забезпечують переробку сільськогосподарської сировини. Ринковій економіці властиве не лише розширення, а й об'єднання капіталу і зусиль, що регулюється антимонопольним законодавством України. Світовий досвід свідчить, що диверсифікація виробництва в умовах добровільного об'єднання підприємств здійснюється в організації виробничо-комерційної діяльності, єдиного матеріально-технічного постачання, цілеспрямованого збуту готової продукції, інженерного, інформаційного та юридичного обслуговування маркетингу. При цьому у своїй діяльності об'єднання мають спиратися на цілі й стратегію порогового (мінімального) і цільового розмірів віддачі капіталів та самого об'єднання (колективна власність), порогового та цільового темпів зростання обсягів виробництва і продажу.
Процес становлення добровільних виробничих об'єднань відбувається з великими труднощами, оскільки вони поки що функціонують в тій самій виробничій інфраструктурі. Крім того, різні види об'єднань були створені в минулому не на добровільній основі, а в результаті відомчого та галузевого адміністративно-командного управління. Нові структури виступають реальною альтернативою вертикальним адміністративним структурам минулого і фактично формують суб'єкти ринкових відносин.
Форми господарювання в АПК
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І АПК“ на сторінці 3. Приємного читання.
