Розділ «ТЕМА 3. ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ ТА УМОВИ ЇХ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ»

Виділяють три варіанти побудови макрологістичних систем (рис. 3.5):

Рис. 5.5. Структура зв'язків у макрологістичних системах: а) з прямими зв'язками; б) ешелоновані; в) гнучкі

1. Макрологістичні системи з прямими зв'язками (рис. 3.5, а), в яких матеріальний потік просувається від постачальників сировини, комплектуючих напівфабрикатів до виробника, а від нього до споживачів без посередників.

2. Ешелоновані макрологістичні системи (рис. 3.5, б), де матеріальні потоки від постачальників сировини, комплектуючих напівфабрикатів до виробника, а від нього – до споживачів із залученням посередника (посередників).

3. Гнучкі макрологістичні системи (рис. 3.5, в), для яких характерною рисою с рух матеріальних потоків від постачальників сировини, комплектуючих напівфабрикатів до виробника, а від нього – до споживачів може здійснюватися як напряму, так і з залученням посередника (посередників).

Мікрологістична система є структурною складовою (підсистемою) макрологістичних систем. До них належать різні виробничі та торговельні підприємства, територіально-виробничі комплекси.

Мікрологістична система – клас виробничих логістичних систем, до складу яких входять технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою. Узагальнена схема такої системи показана на рис. 3.6.

Рис. 3.6. Узагальнена схема мікрологістичної системи

Розрізняють внутрішні (внутрішньовиробничі), зовнішні та інтегровані мікрологістичні системи.

Внутрішні системи оптимізують управління матеріальними потоками в межах технологічного циклу виробництва продукції. Критеріями оптимізації їх функціонування є мінімальна собівартість продукції та мінімальна тривалість виробничого циклу при забезпеченні визначеного рівня якості готової продукції. Відповідно основними завданнями внутрішніх систем є:

– ефективне використання матеріальних ресурсів у межах програми випуску готової продукції;

– зменшення запасів матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва;

– прискорення оборотності оборотного капіталу фірми;

– зменшення тривалості виробничого періоду;

– контроль і управління рівнем запасів матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва та готової продукції в складській системі фірми-виробника;

– оптимізація роботи технологічного (промислового) транспорту.

Зовнішні мікрологістичні системи вирішують завдання, пов'язані з управлінням та оптимізацією матеріальних і відповідних їм потоків від пункту виникнення до пункту проміжного чи особистого споживання поза межами виробничого технологічного циклу.

Ланками таких систем є елементи постачальницьких і збутових мереж, які виконуть різноманітні логістичні операції щодо забезпечення просування потоків від постачальників матеріальних ресурсів до виробничих підрозділів фірми- виробника та від її складів готової продукції до споживачів. Мета їх полягає у координації логістичних функцій та узгодженні цілей постачальників, посередників і споживачів

Типові завдання зовнішніх систем полягають в:

– забезпеченні раціональної організації просування матеріальних ресурсів і готової продукції в товаропровідних мережах;