Розділ 11. ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИКА В ТУРИЗМІ

Більшість українських турфірм нині орендують автобуси: турфірма має укласти з автотранспортним підприємством (АТП) спеціальний договір про оренду автобуса для перевезень туристів. Автобусні подорожі можуть бути частиною комбінованих, наприклад, туристи з Києва їдуть поїздом до Чопа або Варшави чи Берліна, де їх чекає автобус. Під час придбання путівок важливо з'ясувати інформацію про автобус (марка, клас, рік випуску, країна-виробник тощо). Марка автобуса не така важлива, але в Україні добре відомі туристичні автобуси "Мерседес", "Неоплан", "Сетра", "Ман", "Вольво" та ін. Працівники турфірм вважають, що вони майже нічим не відрізняються один від одного, хіба що дизайном. За роками випуску автобуси поділяють на: а) нові - до 5 років; б) середні - 5- 9 років; в) старі - понад 10 років. Це свідчить і про їх технічний стан.

Практично всі українські туроператори за кордоном орендують автобуси в компаній та приватних осіб. Частіше користуються послугами угорських або словацьких автовласників, які мають якісну техніку і порівняно дешевий сервіс. Якщо в Україні він коштує приблизно 0,8-1,2 дол. США за км, то угорські та словацькі перевізники беруть 0,75 дол. США за км, або 200-250 дол. США за добу залежно від сезону.

Автобусні тури "Україна - Європа" чітко поділяють за ціною на недорогі, середні та дорогі. При цьому вартість туру залежить від таких чинників, як: тривалість; спосіб доставки в Європу або за кордон; категорія готелю; кількість екскурсійних програм; кількість нічних переїздів. Зокрема, стандартний недорогий тур із Києва в Західну Європу тривалістю 10 діб коштує 420-450 євро. У цей тариф включено: сніданок; розміщення у дво- або тризіркових готелях; мінімальну екскурсійну програму; візу. Окрім цього передбачено 2-3, максимум 4 нічних переїзди.

Середній за ціною автобусний тур має початкову ціну 500 євро. У цьому разі збільшується тривалість поїздки, поліпшується клас готелю, розширюється екскурсійна програма. Такі, на перший погляд, невеликі зміни одразу істотно підвищують комфортність поїздки. Дорогий тур (від 700 євро) витримує залежність "ціна - якість". Наприклад, у рекламі повідомляють про таку програму поїздки тривалістю 10 діб і вартістю 750 євро: Відень - Мюнхен - Ліон - Париж - Брюссель - Амстердам - Берлін - Варшава. Враховуючи обмеження швидкості руху автобусів на європейських дорогах 80 км для автобанів та 60 км для інших доріг, до Відня з Києва можна доїхати за 28-32 годин, а на повернення з круїзу потрібна ще одна доба. Залишається вісім днів на вісім міст. Таким чином екскурсійна програма зводиться до мінімуму, а вільного часу майже немає. Отже, у туриста виникає дилема: чи спати в автобусі за 450 євро, чи в готелі за 750 євро.

Логістична організація подорожей на особистому транспорті туристів має враховувати особливість, що загалом автотуристи - люди заможні та самостійні, які значну частину подорожей на автомобілях здійснюють у межах самодіяльного туризму. Маючи власне авто, турист вільний щодо вибору напрямку та маршруту переміщення, доступу до туристичних об'єктів, однак і при цьому залишається робота для турфірм, які займаються логістичною організацією автотуризму. Зокрема, стосовно закордонних туристичних маршрутів це: а) детальна розробка маршруту з урахуванням побажань клієнтів; б) інформаційне забезпечення картами та путівниками; в) рекомендації з оперативного планування маршруту подорожі; г) оформлення віз, особливо транзитних, якщо маршрут проходить через декілька країн; д) бронювання розміщення в готелях, мотелях і котеджах; е) бронювання екскурсійного обслуговування; є) замовлення місць на поромах; ж) вибір страхової компанії; з) дистанційне супроводження та контроль проходження маршруту; і) за потреби - організація надання допомоги.

За кордоном надзвичайно популярні трансконтинентальні тури. Наприклад, американська фірма "Едвенчер тур" спеціалізується на складних турах на зразок "Гранд сафарі" тривалістю 12-20 тижнів. Це туристичні подорожі на позашляхових машинах через декілька екзотичних країн. Пропонують декілька різних турів через континент Південної Америки, Африки та країнами Азії. До складу груп, як правило, входять з 15-20 туристів, 2 досвідчених провідники, за потреби - охорона. Рухаються вони на двох - трьох напіввідкритих машинах унікальними природними місцями, заповідниках, відвідують труднодоступні об'єкти, джунглі, пустелі. Ночівлі організовують на природі. Експедиція везе запас продовольства, похідне та мисливське спорядження, намети, радіостанцію. Такі тури замовляють за рік, депозит становить 500 дол. США, а учасників відбирають за віком і здоров'ям. Подібний характер також мають "Гранд Тур" (Лондон - Південна Африка) та ін.

Особливий вид подорожі автомобілем - організація в турі прокату авто після прибуття туриста в місце призначення. Прокат автомашини нині належить до стандартних послуг туристичної фірми. Цю послугу під назвою Рент-е-Кар започаткував Джон Герц у СШЛ (Чикаго) в 1918 р. Сутність послуги полягала у задоволенні потреби людини користуватися автомобілем в іншій місцевості. Автомобіль надають напрокат (у тимчасове користування) відвідувачу (гостеві, подорожуючому) на короткий час (день, тиждень, місяць), протягом якого мандрівник перебуває в певній місцевості. Найбільш розвинуті послуги з прокату легкових авто. Ця послуга нині посідає важливе місце в сукупному туристичному продукті; вона розраховується, насамперед, на туристів-індивідуалів, оскільки туристи, що рухаються в складі групи, як правило, користуються автобусами для трансферу або екскурсійних програм. Послуга Рент-е-Кар передбачає надання подорожуючому на термін його візиту індивідуального транспортного засобу з водієм або для самостійного керування авто. Автомобілі напрокат беруть особи, чиє життя пов'язане з активним пересуванням. Прибувши з іншої місцевості (країни) за допомогою засобу далекого перевезення, турист отримує напрокат авто. Цей важливий факт визначає місце надання такої послуги (авто) - пункт прибуття клієнта, а також є одним із основних положень прокатного бізнесу. Саме тому прокатні агенції та станції розміщуються, в першу чергу, в аеропортах, на залізничних вокзалах, морських та річкових терміналах. Наприклад, із 1400 станцій фірми "Герц" у США 500 розташовані в аеропортах, а самі стійки обслуговування - в залах прибуття пасажирів. Термінал Бориспіль (Київ) не є винятком. Послуга прокату автомобілів передбачає розвинуту систему резервування транспорту: як правило, клієнт замовляє цей прокат попередньо, а після прибуття агент зустрічає туриста і передає йому ключі від машини. Послуга прокату авто охоплює множину компонентів: а) систему автоматизованого бронювання; б) службу утримання та технічного обслуговування численного парку авто; в) організації прокатних станцій та агенцій обслуговування клієнтів; г) службу технічної допомоги; д) систему страхування клієнтів, автомобілів та автогромадянської відповідальності. Клієнти прокатної системи одержують величезний супутній сервіс, наприклад, велику кількість дорожньої та туристичної інформації, системи навігації руху.

Нині система автопрокату - невід'ємна складова туристичних послуг у кожному туристичному центрі світу. Ця послуга є звичайним додатковим сервісом туроператорів та тур-агенцій, які укладають договори з відповідною прокатною компанією на умовах винагороди агента. Замовлення здійснюють на етапі формування туру та резервування послуг у турагенції, однак частина туристів звертаються у прокатні фірми самостійно в місці відпочинку. На сьогодні в кожному туристичному каталозі, крім власне характеристики туру та його вартості, наводять відомості про послуги автопрокату. Найбільший попит такі послуги мають у туристів-індивідуалів, родин, невеликих груп. Це стосується, передусім, відомих курортів США, Італії, Іспанії, Туреччини, Кіпру, Канарських островів. Напрокат можна взяти легкові автомашини різноманітних розмірів і марок, каравани, причепи та кемпери, міні-автобуси, туристичні автобуси, вантажівки. Компанії, що здійснюють прокат автомобілів, є одними з найбільших транснаціональних корпорацій: "Герц" (США), "Евіс" (Швеція), "Єврокар" (Німеччина), "Баджіт", "Сріфті", "Енсе", "Сікст" та ін. У кожній країні, в тому числі в Україні, діють багато невеликих національних фірм з автопрокату. Цей бізнес активно розвивається в Україні. За даними газети "Київ Пост" в 2006 р. таких компаній було 14 (табл. 11.4), а станом на травень 2007 р. - уже 27.

11.5. Логістика залізничних подорожей

Залізниця - дуже зручний вид транспорту для будь-якої категорії туристів (індивідуали, великі чи малі туристичні групи на рейсових регулярних лініях та чартерних поїздках, спеціальні туристично-екскурсійні потяги місцевого та далекого сполучень). Історично залізниці брали активну участь у розвитку туризму. Але нині конкуренцію їм на короткі відстані складають автомобільні перевезення. Залізничні подо-

рожі в туризмі включають перевезення туристів: 1) регулярними потягами; 2) спеціальними туристичними поїздами. Перший напрям має такі особливості, що подорожуючі отримують права звичайних пасажирів; квитки оформляються на типових бланках (окрім приміських); купивши квиток, турист має виконувати правила перевезення пасажирів та багажу. Другий напрям передбачає підвищений комфорт ("готель на колесах"), до нього належать такі поїздки: а) одноденні (туристи сидять за столиками вагона-ресторана, на станціях - екскурсії, пікніки); б) короткі (2-3 доби, подорожуючі проживають у купе, вночі сплять, удень - екскурсії); в) довгі (понад п'ять діб - із короткими "зеленими" зупинками - лісі, в горах, на березі моря чи озера). Прикладом "п'ятизіркового готелю на колесах" є так званий "Синій потяг" у Південній Африці, траса руху якого з'єднує столицю ПАР - Преторію з портом Кейптаун на півдні та має довжину 1600 км. Це одна з популярних розваг серед заможних туристів Південної Африки. Інтер'єри вагонів вражають розкішшю: купе, обставлені коштовними меблями, більше нагадують приймальні палацу, оздоблені гобеленами, позолотою та різьбленням по дереву. Добова поїздка в такому потязі-готелі, до складу якого входять 18 вагонів, коштує майже 3 тис. дол. США. Ще один приклад - Велика Британія, де функціонує туристичний поїзд "Роял Скотсмен" (англ. - Королівський шотландець) трасою "Лондон - Глазго - Лондон". Розрахований він лише на 32 туристи, при цьому обслуговуючий персонал становить 16 осіб. У кожному купе є душ і великі ванни з гарячою водою. Коли подають вечерю, потяг зупиняється. Вартість "туру" в такому потязі - 1400 дол. США за три дні або 5900 дол. США за п'ять днів. У цю ціну включено все. Потяг зупиняється в містечку Порт Меріон, в якому знімали багато серіалів.

До інтенсивного розвитку автомобільного та повітряного транспорту залізниця була одним із головних способів руху туристів. Однак спорудження швидкісних залізничних магістралей повернуло залізниці конкурентоспроможність. Нині в межах основних європейських країн (Італії, Франції, Іспанії, Німеччині, Великої Британії) подорожі між столицями та туристичними центрами зручніше здійснювати потягом, ніж автобусам чи літаком. Наприклад, поїздка з Мілана до Риму займає дві години зі швидкістю потягу понад 200 км/год.

Найвища ефективність пересування швидкісними потягами спостерігається під час подорожей на відстані до 600- 600 км. У цьому випадку швидкісні залізничні магістралі дають змогу подолати маршрут за 2-3 години, що досить зручно для подорожуючого. До того ж потяги звичайно прибувають на вокзали, що традиційно розміщуються в центрах великих міст і столиць, що мінімізує трансфер та забезпечує переваги порівняно з авіацією. Якщо відстані перевезень становлять менше 500 км, ефективніше використовувати автомобільний транспорт, а понад 1000 км - повітряні перевезення (див. рис. 11.3). Подорожі залізницею перетворилися на своєрідний спорт для окремих ентузіастів. Так, американець Джон Белінджер став найактивнішим залізничним мандрівником, проїхавши 76 500 миль обома американськими континентами. Янкі Дж. Бренді за один календарний рік відвідав 498 станцій, здійснивши подорож довжиною 21 500 миль. Окрім власне основного призначення - перевезення туристів, залізницю активно застосовують з розважальною метою (про це йшлося вище).

Нині технічний прогрес створив усі умови для організації швидкісного залізничного руху між великими туристичними та адміністративними центрами. Його широко використовують у практиці організації масових перевезень туристів та звичайних пасажирів у розвинутих країнах (Японія, "старі" члени ЄС, США). Першою країною, яка спорудила швидкісні залізниці, е Японія, де побудовано перший супершвидкісний потяг "Bullet Train" (англ. потяг - куля) у 1964 р. Він курсував на швидкісній лінії "Шінкансен", що з'єднує Токіо, Осаку, Окіяму та має протяжність 775 км. Нині тут курсує новий "Хікарі", швидкість руху якого досягає 260 км/год. В Європі швидкісні залізниці запровадили на десять років пізніше, коли запустили "ІнтерСітіЕкспрес" - швидкісний потяг-екс-прес, що з'єднує столиці та великі міста європейських країн. У 1997 р. після модернізації його швидкість збільшилася до 360 км/год. Швидкісні залізниці діють також у Франції - потяг "TGV" (Train a Grande Vitesse), що об'єднує Париж із Марселем (4 години), Ліоном (2), Нантом (2), Бордо (3 годин); в Італії - швидкісна залізниця "Пендоліно" (Мілан - Рим - 4 години); в Іспанії - AVE (Alta Velocidas Esnagna) на трасі Мадрид - Севілья (500 км за 2 год 15 хв.). Серед найпопулярніших трансконтинентальних залізничних маршрутів - легендарний "Східний експрес" трасою Лондон - Париж - Афіни - Стамбул. Уперше він був запущений у 1883 p., тоді поїздка з Парижа до Константинополя тривала 81 год 40 хв., а назад - 77 год 49 хв. На початку XX ст. до впровадження регулярних повітряних перевезень це був найшвидший, найелегантніший та найкомфортабельніший спосіб сполучення. Зашкодили йому Перша та Друга світові війни. Але в 1982 р. "Східний експрес" відродився. Нині це суперрозкішний потяг, перевезення в якому надає пасажирам відчуття вищого світу. На вечерю пасажири йдуть лише в смокінгах та вечірніх сукнях; їм пропонують вишукану кухню, комфортабельні великі купе, вишколений персонал. Отже, сучасна подорож у "Східному експресі", як і 100 років тому, - не стільки спосіб дібратися з однієї географічної точки в іншу, скільки незабутні враження як від власне потягу, так і від краєвидів.

Швидкісні потяги в останні 5-6 років розвиваються і в Україні. Нині такі траси з'єднують Київ із Харковом, Дніпропетровськом, Хмельницьким, Кам'янець-Подільським, Москвою. На черзі - Львів, Одеса, Донецьк. Спеціальний туристичний потяг у старовинному стилі (із паровозом) недавно запровадив його приватний власник у Карпатах.

Організаційне оформлення залізничних подорожей спеціальним туристичним поїздом передбачає підписання договору між турфірмою та відповідною залізницею. Призначення поїздів відбувається після укладення угоди й оплати (за 20 днів до відправлення). При цьому турпоїзду надають назву (як правило, за початковим пунктом відправлення), яка зберігається на всьому шляху руху. Не пізніше ніж за шість годин до відправлення поїзда спеціальна комісія має перевірити готовність потягу до рейсу, про що потім складають акт. У вагонах турпоїзду має бути вся необхідна інформація для туристів.

11.6. Логістичне забезпечення морських круїзів

Водні (теплохідні) подорожі або круїзи передбачають туристичну поїздку морем або річкою із заходом у порти на борту спеціального пасажирського судна. Базова вартість круїзу включає: проїзд на судні, проживання в каюті відповідного класу, триразове харчування, розваги. Круїзи - один із най-динамічніших секторів світового туристичного ринку (6 % річний приріст за кількістю туристів), вони популярні й у внутрішньому туризмі. Круїзи поділяються на морські та річкові. Серед морських круїзів, у свою чергу, розрізняють: а) європейський тип (морська подорож із заходом у порти); б) американський тип (морська подорож із можливістю позасмагати на пляжі); в) так званий круїз у нікуди (1-2-добова подорож без заходу в порти).

Ідея відпочинку на воді та в морських подорожах була відома ще з часів давніх римлян і греків. Круїзи активізувалися в середині XIX ст. в епоху становлення туризму. Круїзний відпочинок було започатковано в Англії, де в 1835 р. здійснювали регулярні прогулянкові рейси між Британією та Ірландією. В подальшому такі рейси організували спеціалізовані круїзні компанії, в тому числі в басейні Середземного моря. Т. Кук здійснив усі види морських подорожей, у тому числі один із найпопулярніших - із Великої Британії до Чорного моря. Але повністю круїзна справа розвинулась лише в 70-х роках XX ст. Саме тоді в США була реалізована ідея круїзних подорожей, дуже принадних і насичених розвагами. Організація морських круїзів швидко перетворилася на прибутковий бізнес. Це відбулося завдяки новій концепції круїзного бізнесу, яку запропонував головний маркетолог круїзної фірми "Карнівел" Б. Дікенсон. Вона передбачала як високий рівень сервісу та безліч різноманітних розваг на борту судна, так і нову (логістичну) технологію портового обслуговування, спеціальні портові термінали з високою пропускною здатністю, ефективні методи наземного обслуговування великих потоків круїзних туристів.

Сформувалися положення організації круїзних маршрутів з їх поділом на: а) кільцеві в певному басейні з заходом до 8- 10 портів різних прибережних країн та відомих морських курортів (Середземноморський круїз); б) на зразок "оупен джоу", наприклад, навколо Європи чи Скандинавії; в) короткочасні виходи в море на два -три дні (приміром, для організації грального бізнесу, який заборонений на березі в певних країнах - Ізраїль, Туреччина тощо); г) прибережні морські екскурсії та прогулянкові рейси; д) тривалі маршрути та навколосвітні подорожі терміном до півроку.