Розділ 8. ЛОГІСТИКА ГОТЕЛЬНИХ ПОСЛУГ У ТУРИЗМІ

2) є окрема класифікація ВТА (British Travel Authority, Туристична адміністрація Великої Британії), за якою визначають: а) бюджетні готелі (1-зіркові) - а мінімальними зручностями; б) готелі туристичного класу (2-зіркові) - з рестораном і баром; в) готелі середнього класу (3-зіркові) - з високим рівнем обслуговування; г) готелі першого класу (4-зіркові) - з дуже високою якістю проживання та обслуговування; д) готелі вищої категорії (5-зіркові) - з рівнем екстра-класу. При цьому англійські готелі мають низку особливостей: переважно належать приватним особам, акціонерним товариствам, компаніям (популярні готелі, що мають одного власника); незважаючи на те, що ними керують місцеві менеджери, багато з них належать до великих міжнародних готельних мереж.

5. В Італії, Іспанії, Ізраїлі застосовують систему категорій готелів. При цьому класифікація італійських готелів досить заплутана. Хоч український турист побачить знайомі зірки над дверима готелю, офіційної зіркової шкали в Італії немає. За італійськими нормами готелі поділяються на три категорії: перша відповідає чотири-, друга - три- і третя - двозірковим). Крім того, у межах кожної категорії є своя довільна градація. До особливостей італійських готелів належать їх невеликі розміри (50-60 номерів), причому такі малі готелі не претендують на високу категорію (як правило, це 2-зіркові), хоча на альпійських курортах невеликі готелі мають найліпший рівень оснащення та обслуговування.

В Ізраїлі за класифікацію зірками застосовували ще 7- 8 років тому, але нині її ліквідували. Замість цього запровадили поділ готелів на три категорії. Незважаючи на це, турфірми для зручності клієнтів продовжують оцінювати готелі за зірковою шкалою.

В Іспанії є своя градація об'єктів розміщення: а) готелі (hôtels) п'яти категорій; б) будинки для приїжджих (hotels-apartments) - 4-зіркові; в) хостели (hostels) - трьох категорій; г) пансіони (pensions) - 3-зіркові. Крім того, багато підприємств з прийому туристів (paradoxes) безпосередньо підпорядковуються Міністерству економіки, що відповідає за туризм. Вони розташовані в наймальовничіших районах у старовинних фортецях, замках, палацах, де майже немає інших об'єктів розміщення, й обладнані у вигляді готелів класу "люкс".

Власний підхід до класифікації готелів мають міжнародні готельні мережі. Як правило, вони визначають не категорії, а марки, котрі поширюються на всі готелі певної мережі. Наприклад, найбільша європейська мережа "Акор" (Франція) пропонує кілька марок підприємств із різною сукупністю зручностей і ціною:

- "Софітель", "Новотель", "Мерк'юрі" (за комфортом і ціною їх поділяють ще на три групи);

- "Релейз Інн" - стандартні номери за помірними цінами;

- "Хотел "Мерк'юрі" - послуги вищого рівня, індивідуальне обслуговування, комфортне розміщення;

- "Транд хотел"- найліпше розташування готелю, вишуканий комфорт та високий рівень обслуговування цілодобово;

- "Ібід", "Італ", "Формуле 1" - готелі для спортсменів та їхніх фанів.

Отже, кожна країна має власну класифікацію готелів, і навіть готелі однієї категорії, розташовані в різних країнах, дещо відрізняються, хоча пропонують майже подібний рівень комфорту та сукупність послуг. Наприклад, готелі високого рівня обслуговування, крім упорядкованих номерів, зазвичай мають просторі холи, бари, ресторани, вар'єте, дискотеки, сауни, басейни, конференц-зали. У класифікації готелів, що ґрунтується на комплексі вимог до матеріальної бази підприємства та його експлуатаційного стану, однаково враховано якість і культуру сервісу. Чим краще організований прийом відвідувачів, тим вища категорія об'єкта розміщення. У зв'язку з відмінностями класифікації готелів у туристичних каталогах для зручності туристів застосовують спеціальну систему знаків - піктограми, які позначають певний вид послуг, після них подають короткі пояснення двома - трьома мовами; іноді наводять ще одну класифікацію, наприклад, за системою зірок.

В останні 15-20 років з'явилась нова категорія готелів економ-класу. Такі недорогі, але комфортабельні готелі популярні на туристичному ринку країн Заходу, насамперед США, Великої Британії, Франції. Вони забезпечують високий стандарт обслуговування, гарантуючи зручне розміщення в сучасних, функціонально продуманих номерах за помірними цінами. Невисока вартість проживання у них пояснюється браком надлишкового дизайну, обмеженими послугами, не дуже вигідним розташуванням готелю (не в центрі).

Ще один новий тип готелю - класу "рісортс" (англ. resort - курорт) - це готелі, розміщені в мальовничих місцях морського узбережжя й поблизу тропічних садів-парків, - "райські оази відпочинку". Комерційний успіх таких готелів забезпечується за допомогою системи "усе враховано". Подібною до них є категорія SPA-готелів, тобто готелів-курортів біля мінеральних джерел (англ. SPA - курорт на мінеральних водах, лат. Sanilas Per Aqua - "здоров'я через воду", комплекс процедур з оздоровлення людини, для нього використовують мінеральні джерела, морську воду, повітря, а також продукти інших природних водосховищ - водорості, мул, грязі та навіть каміння). Розрізняють SPA-курорт і SPA-готель.

SPA-курорт - це туристичний регіон, у якому є унікальні природні джерела води: прісної або солоної, гарячої чи холодної, з різноманітним хімічним складом. Отже, до класичних SPA-курортів належать: німецький Баден-Баден, французький "Віші", чеський "Карлові-Вари", український "Трускавець".

SPA-готель - звичайний готельний комплекс, який у переліку додаткових послуг має обладнаний SPA-центр, що повинен мати басейн з мінеральною або морською водою, ванни з гідромасажним устаткуванням, хоча б одну сауну або лазню, масажний кабінет, солярій. У мінімальному наборі послуг передбачено різноманітні маски, масажі, обгортування, пілінг, аромапроцедури. Серед головних SРА-процедури вирізняють таласотерапію (з використанням дарів моря - води, солей, грязей, водоростей тощо) та бальнеологію (із природними та штучними мінеральними водами). До додаткових належать стоунтерапія (масаж теплим і холодним камінням), псамотерапія (лікування піском) та ароматерапія. Також є комбіновані SРА - програми (див. табл. 8.1). Цікаво, що прототип SРА -курорту був у Києві ще в XIX ст. під назвою "Мінерашка". Це санаторій на базі закладу штучних мінеральних вод, відкритий у 1834 р. у приміщенні Царського палацу (колишній Олександрійський узвіз), який згорів у 1819 р. Із його флігелів збудували готель, а у відремонтованому палацовому комплексі розміщувався курзал, який використовували також як зал для банкетів, балів, вечорів, концертів, урочистих зборів. Детальну характеристику першого київського SРА -курорту дав М. Сементовський. "Звичайно, курс лікування починається з середини травня і триває до кінця серпня. Найбільше використовують ванни з морською сіллю та залізні, потім - парові, емські, сіркові, струвські, рідше теплицькі, ще рідше єлизаветинські. Води, які готують та продають: калебадські, марієн-бадські, ненндорфські, кіссінгенські, емські, егрські, ВІШІ. Такі ванни та води у пляшках коштують майже 4700 руб. сріблом"1. Наприкінці 1860-х років заклад штучних мінеральних вод розміщувався біля Володимирського узвозу.

У міжнародному туристичному бізнесі готелі також розрізняються за характером взаємовідносин між власником готелю та його керівною ланкою. Відповідно виокремлюють незалежні готелі та готелі, що входять до складу міжнародних готельних мереж. Незалежні готелі перебувають у володінні, розпорядженні та користуванні власника, який керує готелем самостійно або за допомогою найнятих спеціалістів (чи спеціалізованої

управляючої компанії). Незалежні компанії мають більшу свободу в розпорядженні власністю, управлінні готелем. Потрібно, щоб вони були достатньо фінансово стійкі, що дає змогу їм бути самостійними. Незалежні готелі в основному розташовані в малих містах та курортних селищах, де спостерігається менша конкуренція з боку готельних мереж. їх обіг звичайно не перевищує 5 млн дол. США, а місткість - 300 номерів.

З метою підвищення конкурентоспроможності незалежні готелі об'єднуються в консорціуми, які спільно здійснюють маркетингові заходи для збільшення доходів, відбір кадрів та їх тренінг. Завдяки такій формі співпраці незалежні готелі також суттєво зменшують витрати під час спільних централізованих закупівель. Прикладом консорціуму є "Джупітел інтернешнл" (Велика Британія), що об'єднує 6,5 тис. готелів у 137 країнах світу.

Але більшість готельних підприємств світу належить до певних міжнародних готельних мереж. Сутність міжнародної готельної мережі визначають як групу готелів, що здійснюють колективний бізнес та перебувають під безпосереднім контролем керівництва мережі. Готельні мережі сприяють розвитку високих обслуговування на світовому ринку стандартів, а також підтримці готельного обслуговування туристів. Побувавши у готелі знайомої корпорації в іншій країні, турист почувається майже як удома, у звичайному комфортному оточенні. Нині нараховують понад 300 готельних мереж, яким належить 90 % номерного фонду та 98 % прибутку світового готельного бізнесу. Найвідоміші ті мережі, які охоплюють багато держав світу. Наприклад, "Басе хотеле" має готелі в 98 країнах, "Бест Вестерн" - у 84, "Акор" - у 81, "Старвуд хотеле" - у 80. Найбільша кількість готельних мереж належить США, зокрема класу "люкс" ("Басе", "Хілтон", "Вест Інн"), середнього класу ("Меріот", "Шератон", "Рамада", "Холідей Інн"). Популярністю користуються "Акор" та "Клаб Медітерейн" (Франція), "Транстурс Форте" (Велика Британія), "Груп Соль" (Іспанія). Залежно від умов входження до мереж розрізняють:

а) готелі, що є повноправними членами мережі, яка об'єднує спільну власність власників; керівництво мережі при цьому несе повну відповідальність за успіх бізнесу та має право на отримання прибутку;