TextBook — Всіляко кажуть. Хтось вість пустив, що гетьман військо покинув — утік.
— Коня!
— Милосте ваша, стійте!
— Коня мені в цю мить!
Привели три.
Червоний місяць зайшов, чебо хмарилося, в таборі робилося темно.
— Посвітити мені!
З шатра винесли кілька смолоскипів, запалили, підняли вгорі.
Гетьман скочив на коня, праворуч Апостол, ліворуч Орлик.
— Перша сердюцька сотня зі мною! — подав приказ.
Гаркнули бубни, залунав тупіт чобіт, білий гетьманський кінь гордовито ступав.
Смолоскипи, як огненні бунчуки, маяли над головою. Спинилися біля кордону, який насилу вдержував Ломиковський.
— Нас зрадили!
— Нас продали!
— Москалям на знущання!
— Віроломники, торговці! Де гетьман? Пускайте нас до гетьмана!
— Я тут! — озвався нараз гетьман, висуваючи свого білого коня вперед.
— Милосте ваша, не експонуйте себе! — благав його Апостол.
Орлик вхопив гетьманового коня за уздечку.
— Пусти! Зі смолоскипами тут! Світіть, хай бачать темняки, невірні Фоми, хай бачать бентежники, що я ще не втік ані не заков'яз зі страху перед ними. Доторкайтеся мене, впевніться, що це Іван Степанович, не кукла, котрою обдурюють вас. Чого ж ви стоїте, крикуни, бешкетники, ревуни безсоромні? Чого дивитеся на мене? Горлайте, ревіть, покажіть, які хоробрі!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не вбивай» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПІДДАВСЯ“ на сторінці 8. Приємного читання.