Розділ «VII»

— Якого ти нечистого полохаєш наших курей! — крикнув Лаврiн, стоячи на щаблi.

— Хiба ти не бачиш? Свою курку впiймала на вашому сiдалi.

— Хiба ж ми просили твою курку на наше сiдало? — гукнув Лаврiн. — Чи шапку перед нею здiймали, чи що?

— Верни, лишень, менi яйця, бо моя чорна курка вже давно несеться на твоєму горищi.

Мотря лазила по горищi та збирала по гнiздах яйця. Сполоханi слiпi кури кидались по горищi, падали в сiни на свiт.

— Ой боже мiй! Це не Мотря, а бендерська чума. Вона мене з свiту зжене! — говорила Кайдашиха. — Ще хату пiдпалить лампою. Покарав мене тобою господь, та вже й не знаю за що!

— Мабуть, за вашу добрiсть, — обiзвалась Мотря з горища й спустила з горища на щабель здорову ногу з товстою литкою.

Одна курка впала з горища й погасила свiтло. В сiнях стало поночi. Лаврiн стояв, сп'явшись на драбину. Мотря штовхнула його п'ятою в зуби. Вiн сплюнув у сiни. Мотря штовхнула його по носi другою п'ятою. Гаряча литка посунулась по його лицi. Мотря ладна була сiсти йому на голову.

— Куди ти сунешся на мою голову! — крикнув Лаврiн i почав трясти драбину. — Не лiзь, бо я тебе. сяка-така душе, скину з драбини!

Лаврiн скочив у сiни i почав хитать драбину. Драбина стукала об стiну.

— Скинь її з драбини додолу, нехай собi голову скрутить, щоб знала, як лазити на наше горище, — кричала в темних сiнях Кайдашиха.

Лаврiн прийняв драбину. Мотря повисла на стiнi. Половина Мотрi телiпалась на стiнi, а друга половина вчепилась у бантину, як кiшка, однiєю рукою та лiктем другої руки. Мотря держала в руцi курку й не хотiла її пускати, а в пазусi у неї були яйця, дуже делiкатний крам. Мотря боялась наробить в пазусi яєчнi, держалась за бантину й нiяк не могла видертись назад на горище. Нижча половина тягла її вниз.

— Ой, лишечко, ой, упаду, ой-ой-ой, гвалт!.. — зарепетувала Мотря не своїм голосом.

Од гвалту Карпо не всидiв у хатi й вискочив у сiни з свiтлом. Лаврiн стояв серед сiней з драбиною. Мотря телiпалась на стiнi, неначе павук на павутинi.

— Драбиною її плещи, та добре! — кричала Кайдашиха. — Нехай не збирає яєць на нашому горищi!

Кайдашиха кинулась до драбини й була б справдi почастувала нижчу половину Мотрi драбиною, але Карпо видрав драбину в Лаврiна, пхнув матiр так, що вона трохи не перекинулась, i пiдставив драбину пiд Мотрю. Вона злiзла додолу з куркою в руках.

— Оддай менi яйця, злодiйко! Нащо ти покрала нашi яйця? — репетувала Мелашка.

— Це моя курка нанесла, — говорила Мотря, втiкаючи в свою хату.

— А хiба ж твоя курка їх позначила, чи що? Як не вернеш яєць, я пiду в волость, — говорила Кайдашиха.

— Про мене, йдiть i за волость, — кричала Мотря з своєї хати, витираючи ганчiркою яєчню в пазусi.