Розділ «VII»

— Ви думаєте, що я не поважаю вашої вiри? Та я ладен жити з вами, як з братами, — пiдлещувався жид. — От вам ще вiдро горiлки! Суро! А винеси гостям оселедцiв та паляниць! — гукнув жид до жидiвки.

Сура зiтхнула на всю кiмнату, так їй було шкода оселедцiв, але вона винесла й поклала перед людьми на столi.

– Їжте, люди добрi! Ви думаєте, що я шкодую для вас? — говорила Сура. — Ой вей мiр, ой-ой! — прикинула вона вже тихенько, виходячи з хати.

Люди пили, закусували та слухали Берка, а Берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.

Давнi панщанники понаставляли вуха та слухали Берка. Його слова, пiдсолодженi горiлкою та приправленi оселедцями, так i влазили в їх душi. Вони не знали, що жид вибере тi сорок карбованцiв i за оселедцi, i за ту горiлку, що вони в його дурнички п'ють, з їх-таки кишень — то недоливками, то водою, пiдлитою в горiлку, то бiльшою платою.

Люди розтали, як вiск, i почали хвалити жида. Декотрi вже були зовсiм п'яненькi.

— Так що ж, панове, та ще й якi панове! Що тепер пан перед вами! Ви, Грицьку, тепер пан! От хто пан! Що схочете в волостi, те й зробите! Ви, Петре, тепер господар на все село, нiби князь! Тепер ви пани, а пани вже перевелись на Iцькову сучку, — пiдлещувався Берко до мужикiв. — Та що ж, панове, чи згодитесь громадою оддати менi й свiй шинк, i будете пускати людей в мої шинки? Я подарую сорок карбованцiв на волость, а за ваш шинк зараз покладу грошi на стiл!

— А добрий жидi — гукнув один п'яненький мужик. — Ще й грошi зараз дає. Будемо стояти на сходi за його!

Авжеж будемо, бо ще й на церкву покладе!

Саме в той час Карпо Кайдаженко їхав з ярмарку, вглядiв коло панського шинку купу людей та й став. Берко знав, що Карпо горiлки не любить i на сходi йде все проти його. Вiн сховався в кiмнату.

— Здоров, був, Карпе! — гукнув Грицько i почав обнiмать та цiлувать Карпа. Гостра неголена Грицькова борода колола Карпове лице, неначе голками.

— Та здоров був… — говорив Карпо, одвертаючи лице. — Та годi вже!

— Здоров був, соколе! Та зайди-бо а шинк та випий хоч чарочку з нами! — молов Грицько i знов ухопив Карпа руками за шию i цмокнув його в щоку.

Грицькова борода подряпала Карповi щоку, аж кров виступила.

— Та одчепись iк нечистiй матерi. Оце припало тобi цiлуватись! Аж кров виступила на щоцi!

— Серце! Голубчику! Чи вже ти оце не вип'єш з нами хоч по однiй чарцi, хоч пiвчарки! Та тут же такий добрий жид! А! Що вже й казати!

Грицько розвiв знов руки i наставив губи.

— Та одчепись собi! Пiди, обнiми та поцiлуй мою коняку, коли вже припала охота цiлуваться, — говорив Карпо. — А нащо це ви горiлку п'єте в жидiвському шинку? — спитав Карпо.

— Та бодай не казати… сказав Грицько, — тут такий добрий жид, такий добрий, чорт його знає, де вiн такий добрий взявся. Благодаренiє богу i всiм святим, вiн i на церкву дасть! Ото кумедiя!

— А ви забули, що самi на громадi постановили?