Розділ «IV»

— Ставте, тату, мерщiй хату через сiни, — обiзвався Карпо.

— Ти б лучче свою жiнку трохи приборкав, щоб не так високо лiтала, — сказав батько.

— Хiба моя жiнка курка, щоб я їй крила обборкав, — сказав Карпо.

— Карпе, не дратуй мене, коли хочеш, щоб i в тебе була цiла чуприна.

— Далеко вам до моєї чуприни! — обiзвався Карпо.

— Ти думаєш, що в мене руки не доросли до твоєї чуприни? — крикнув батько.

— Мабуть, уже переросли… Мати кривдить жiнку, а ви мене, — сказав Карпо.

— Хто ж тебе зобижає? Xiбa я тобi їсти не даю? — крикнув батько.

— A xiбa ж ви дали менi коли хоч копiйку в руки? Я роблю, а ви грошi в свою скриню ховаєте.

— Нащо тобi грошi? Xiбa хочеш їx пропить? — сказав батько.

— А хоч би й пропить. Яке вам до того дiло? — сказав Карпо.

— То ти мене будеш на старiть вчити! — кричав старий Кайдаш, блiдий, як смерть, та все приступав до Карпа.

— Тату, не лiзьте! Я роблю й маю право на своє добро. Одрiзнiть нас.

— То ти через свою дурну жiнку будеш менi цвiкати таке в вiчi! Чого ти, бiсова дочко, гризешся з матip'ю? — крикнув старий Кайдаш, махаючи поламаним мотовилом. — Чи ти хочеш бути найстаршою в xaтi, чи що? Чи ти хочеш, щоб мати була тобi за наймичку? Я тобi полiчу ребра оцим мотовилом.

Кайдаш махнув на Мотрю мотовилом i зачепив її по руцi.

Мiж батьком i Мотрею став Карпо, неначе з землi вирiс.

— Тату, не бийте Мотрi, — крикнув вiн несамовито, — яке право ви маєте бить мою жiнку?

— А чом же вона не слухає матерi та тiльки збиває бучу в моїй хатi?

— Ба не Мотря винна, а мати. Мати всю важку роботу скидає на Мотрю, а сама тiльки походеньки та посиденьки справляє.

— То це ти таке говориш за свою матiр? — крикнув Кайдаш.