Розділ «IV»

Свекруха пiшла до шинку та напiдпитку судила свою невiстку на все село, що вона нiчим не догодить невiстцi; що справить, то все для неї погане, та дешеве, та не до лиця.

Молодi молодицi все чисто переказували Мотрi, як її судить у корчмi свекруха.

«Постривай же, свекрухо, не буду я бiльше для твоєї панської шкури на тонке полотно прясти», — подумала Мотря, i з того часу вона стала прясти починки собi окремо та ховать в свою скриню.

— Навiщо ти, Мотре, ховаєш починки в свою скриню? — спитала Кайдашиха.

— На те, що треба; не буду ж їх їсти, — одрубала Мотря.

— А може, й поїси: хто тебе знає, — сказала Кайдашиха.

— Не бiйтесь, не понесу в шинок, не проп'ю i не буду напiдпитку судити, як ви мене судите.

— Що ж ти з ними думаєш робити? — спитала мати.

— Помотаю на мотовило, осную та вироблю собi тонкого полотна на сорочки. Може, й пiд мої боки хтось постеле подушки…

Кайдашиха догадалась, до чого воно йдеться, i трохи стурбувалась. Вона пряла лiниво, а Мотря дуже пильнувала коло гребеня. Вона боялась, щоб Мотря часом не випряла всього пряжва.

— То це ти думаєш збиратись на своє хазяйство моїм прядивом? — спитала Кайдашиха.

— Прядиво таке ваше, як i моє. Хiба я не брала конопель, не мочила, не била на бительнi, не терла на терницi, може, бiльш од вас?

Кайдашиха замовкла. Для неї здалося, що невiстка того не зробить, а тiльки мститься над нею за товстi сорочки.

Одначе одного дня по обiдi Мотря витягла з своєї скринi десять товстих починкiв, взяла мотовило й хотiла мотать. Кайдашиха побачила, що то не жарти, i спахнула.

— Чи ти жартуєш, молодице, чи зо мною дражнишся? — спитала в Мотрi свекруха.

— В мене нема жартiв, — сказала Мотря, махаючи мотовилом, котре гойдалось в її руках i черкалось об сволок.

Кайдашиха зобiдилась. — Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє. Принеси од свого батька та й мотай на йому, про мене, свої жили, — крикнула Кайдашиха й ухопила рукою мотовило. — Ба не дам, бо й менi треба, — одказала Мотря, не випускаючи з рук мотовила.

— Дай сюди, кажу тобi! — крикнула на всю хату Кайдашиха, люта од злостi. — Я сама зараз буду мотать.

— Ба не дам! У вас нема чого мотать, бо ви нiчого не напряли, — крикнула й собi на всю хату Мотря й ухопила мотовило обома руками.

Геть собi iк нечистiй матерi! Дай мотовило, кажу тобi! — зарепетувала Кайдашиха вже не своїм голосом i вхопила мотовило обома руками ще й потягла до себе.