Розділ «IV»

— Навiщо? Мiй борщ вже докипає, — сказала Мотря спокiйно, але насмiшкувато.

Кайдашисi довелось самiй приставлять другий борщ та другу кашу.

Зiйшло сонце. Мотря покликала Карпа обiдати i поставила на стiл борщ. Сам Карпо здивувався.

— Що це ти, Мотре, вигадуєш? Ти хочеш знов розсердить батька? — сказав Карпо.

— Сiдай та їж! Розносився з батьком. Батьковi наварить борщу мати, а я бiльше не буду варити на всiх.

Карпо не знав, чи сiдати за стiл, чи нi. Кайдашиха наробила крику на всю хату, на все подвiр'я. В хату вбiг Кайдаш, а за ним Лаврiн.

— Подивись, що твоя невiсточка витворяє! — крикнула Кайдашиха, вихопивши з печi мале горня з кашею.

Старий Кайдаш витрiщив очi на горня i не знав до чого воно йдеться.

— Глянь! Що це таке! — сказала Кайдашиха, тикаючи пiд самий нiс Кайдашевi горня з кашею.

— Каша. Що ж воно, як не каша. — сказав Кайдаш. Вiн не доглядався, в якому там горшку зварили кашу.

— Подивись лишень, в якому горшку приставила твоя невiсточка оцю кашу, — сказала Кайдашиха.

— В щербатому б то, чи що, — сказав Кайдаш.

— В щербатому… А чи стане цiєї кашi на вcix? — спитала Кайдашиха, сердита, що Кайдаш не розумiє дiла.

— Чорт вашого батька знає, в якому там горшку ви приставляєте кашу. Бийтеся собi удвох, а мене не зачiпайте, — сказав Кайдаш, сердитий на жiнок.

— Та це твоя невiсточка зварила обiд тiльки для себе та для Карпа. Вона хоче обiдать окремо, — сказала Кайдашиха.

— Та нехай, про мене, обiдає й сама, ще й розпережеться, — сказав Кайдаш. — Нехай, про мене, з'їсть оцю кашу з горшком…

Старий Кайдаш пам'ятав мотовило. В його й досi щемiла спина.

— Я вже не знаю, що це далi буде. Вiзьму та й пiду в комiрники. Чом ти, Омельку, нiчого не скажеш отiй сатанi?

Омелько боявся, щоб не довелось через ту кашу вдруге задерти ноги догори, i мовчав.

— Коли ти нiчого не скажеш, то я сама викидаю отой обiд свиням, — сказала Кайдашиха i швиргонула горщик з кашею в помийницю. Горщик гепнув у шаплик. Помиї бризнули на стiну й облили її патьоками до самої полицi.