TextBook Історичним попередником СНР був баланс народного господарства (БНГ), який розроблявся у Радянському Союзі з 20-х рр. ХХ ст. з метою планового управління економікою.
Баланс народного господарства — це модель економіки, яка віддзеркалює виробництво, розподіл та споживання суспільного продукту. Ця модель надана як система таблиць, показники яких характеризують масштаби і темпи розширеного відтворення, найважливіші загальноекономічні пропорції. Складовими частинами БНГ були: баланс виробництва, споживання і нагромадження суспільного продукту, баланс виробництва, розподілу і використання національного доходу, баланс національного багатства, баланс трудових ресурсів, міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції.
Основним вартісним показником сукупного суспільного продукту у БНГ був валовий суспільний продукт (ВСП).
Теоретичним підґрунтям його розрахунків була трудова теорія вартості та звужене трактування продуктивної праці, відповідно до якого працею, що утворює національний дохід, вважалася діяльність лише у сфері матеріального виробництва. ВСП визначався як сума вартості вироблених у суспільстві за рік матеріальних благ. У цьому показнику містився повторний рахунок вартості предметів праці. Для уникнення повторного рахунку використовувався показник кінцевого продукту (КП). Він включав предмети споживання та засоби праці й обчислювався як різниця між ВСП та обігом предметів праці. Розраховувався також чистий продукт (ЧП) як валовий продукт за вирахуванням амортизаційних відрахувань. За речовим складом ЧП — це предмети споживання і засоби виробництва, призначені для розширеного виробництва. Разом з тим, чистий продукт є результатом витраченої в даному році праці, тому у політекономічному сенсі він розглядався як національний дохід, тобто створена за рік вартість. За функціональним призначенням НД розпадався на дві частини: фонд споживання і фонд нагромадження.
Таким чином, між СНР і БНГ існує багато спільного в методах упорядкування даних з метою виявлення найбільш значущих результатів і закономірностей економічного процесу. БНГ у плановій економіці виконував такі самі функції, як СНР у ринковій.
З початком реформування економіки пострадянські країни перейшли до системи національних рахунків, які є універсальною статистичною мовою, надають макроекономічну інформацію, необхідну для розробки економічної політики органам державної влади та державного управління і забезпечують адекватність міжнародних економічних порівнянь.
ВСП як головний вартісний показник БНГ містив повторний рахунок вартості предметів праці. На відміну від БНГ, СНР розробляє показники, які не містять повторного рахунку. Особливу увагу при цьому приділяють показнику доданої вартості.
16.4. Поняття додана вартість та виключення повторного рахунку при обчисленні результатів суспільного виробництва
Розрахунок ВВП на основі виробничого методу ґрунтується на показнику доданої вартості. Додана вартість — це вартість, яка створена у процесі виробництва на даному конкретному підприємстві. Вона включає заробітну плату, вартість додаткового продукту, амортизацію. Додана вартість розраховується як різниця між вартістю товарів і послуг, вироблених компанією, і вартістю товарів і послуг, придбаних компанією. Завдяки такому підходу виключається повторний рахунок вартості предметів праці, які переходять з однієї стадії виробничого процесу на іншу. Додану вартість можна розрахувати для всіх виробників. Для цього необхідно з сумарної вартості валового випуску продукції вилучити всю суму проміжного споживання. Отриманий показник характеризує додану вартість, створену всіма виробниками. Принципи розрахунку ВВП на основі виробничого методу і показника доданої вартості ілюструє таблиця 16.2.
| Амортизація | Вартість предметів праці | Нова вартість (заробітна плата і прибуток) | Вартість продукції | |
| 1 стадія | 10 | — | 80 | 90 |
| 2 стадія | 10 | 90 | 100 | 200 |
| 3 стадія | 10 | 200 | 100 | 310 |
| 4 стадія | 10 | 310 | 220 | 540 |
| Вартість продукції | 40 | 600 | 500 | 1140 |
Як видно з таблиці, сировину, добуту на першій стадії виробничого процесу купують для подальшої переробки виробники, які діють на другій стадії. Зрозуміло, що вони оплачують вартість сировини, тобто 90 умовних грошових одиниць. Потім виробники, які діють на другій стадії, продають свій товар для подальшої переробки виробникам третьої стадії. Покупці оплачують вартість цієї продукції, тобто 200 умовних грошових одиниць. Далі виробники, які діють на третій стадії продають свою продукцію для подальшої переробки виробникам четвертої стадії. Покупці оплачують вартість цієї продукції, тобто 310 умовних грошових одиниць. Виробники, які діють на четвертій стадії виробляють кінцеву продукцію, тобто засоби праці або предмети споживання. Вони продають вироблену продукцію за 540 умовних грошових одиниць.
Тепер перед нами постає завдання розрахувати вартість всієї продукції, виробленої цією умовною економікою. Найпростішій метод — сумувати вартість продукції, яка випущена на кожній стадії цієї умовної економіки: 90 + 200 + 310 + 540 = 1140. Саме так розраховувався підсумковий вартісний показник сукупного суспільного продукту в радянській статистиці — валовий суспільний продукт. Як видно із таблиці, цей показник містить повторний рахунок вартості предметів праці, які переходять з однієї стадії виробничого процесу на іншу. Завдяки такому рахунку створюється перебільшена уява про результати суспільного виробництва.
Точнішій вираз результатів суспільного виробництва надає показник доданої вартості, який об’єднує нову вартість (заробітну плату і всі форми прибутку) та амортизацію: 10 + 10 + 10 + 10 + 80 + 100 + 100 + 220 = 540. Його можна розрахувати ще як випуск за вилученням проміжного споживання: 1140 – 600 = 540. Саме цей показник і використовується у СНР.
16.5. Національне багатство та його структура. Проблеми розширеного відтворення національного багатства
Національне багатство — одна з найбільш важливих характеристик економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу.
Розрізняють національне багатство у вузькому і широкому сенсі. У вузькому розумінні слова національне багатство представляє собою нагромаджений запас матеріальних благ, які створені в процесі виробництва і можуть бути відтворені у наступних виробничих процесах. У такому значенні національне багатство є результатом праці багатьох поколінь людей. Національне багатство в широкому значенні слова об’єднує всі ресурси нації, як створені в процесі виробництва, так і такі, що є дарами природи (землі, придатні для ведення сільського господарства, запаси води, корисних копалин). Найважливішою частиною національного багатства в широкому сенсі є працездатне населення. Від рівня його освіти, кваліфікації, виробничого досвіду, ініціативності, трудової мотивації, дисципліни та етики залежать результати суспільного виробництва, отже, й формування національного багатства у вузькому сенсі.
Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом суспільного продукту і його відтворенням. Національне багатство росте і збільшується насамперед за рахунок суспільного продукту, тобто перевищення виробленого суспільного продукту над поточним його споживанням у даному році. Джерелом національного багатства є суспільний продукт, який відтворюється на розширеній основі. Існує і зворотний зв’язок. Зростання суспільного продукту, його темпи, абсолютні розміри приросту залежать від обсягу національного багатства і його структури. Чим абсолютно більше обсяг національного багатства й ефективніша його структура, тим швидше зростає суспільний продукт.
Складові елементи національного багатства СНР визначає таким чином.
Всі елементи національного багатства поділяються на дві великі групи — нефінансові та фінансові активи. Нефінансові активи складаються з двох частин:
• вироблені, тобто такі, які створені у процесі суспільного виробництва і можуть у подальшому відтворюватися;
• невироблені, до яких відносять матеріальні активи (природні ресурси) та нематеріальні активи (патенти, ліцензії, авторські права).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економiчних знань» автора Павленко А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні“ на сторінці 5. Приємного читання.