Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

Номінальний ВВП вимірює обсяг виробництва у поточних ринкових цінах кожного року. Збільшення цього показника може означати як розширення фізичних обсягів виробництва, так і зростання цін. З метою виключення впливу цінового чинника розраховують реальний ВВП у постійних цінах. Це — показник фізичного обсягу продукції. Відношення номінального ВВП до реального ВВП називається дефлятором ВВП.

Ще одним показником сукупного суспільного продукту є валовий національний продукт (ВНП). Він являє собою вартість кінцевої продукції і послуг, створених виробниками даної країни як всередині неї, так і на території інших країн. Як видно з визначення, ВНП розраховується за принципом національної приналежності виробників, тоді як ВВП розраховується за принципом територіального розміщення виробників. У кількісному відношенні ВНП відрізняється від ВВП на величину різниці між доходами, які отримали фізичні та юридичні особи даної країни із-за кордону у зв’язку з їхньою участю у виробництві ВВП інших країн та доходами, сплаченими фізичним та юридичним особам інших країн за участь у виробництві ВВП даної країни. Ці доходи складаються з оплати праці, процентів та дивідендів.

У складі ВВП присутня дуже важлива частина, яка характеризує знос основного капіталу. Цій вартісній величині має відповідати виробництво натурально-речових елементів основного капіталу. Повернення цієї частини до сфери виробництва дозволяє продовжити виробництво у незмінному масштабі, а решту ВВП суспільство може споживати, не зменшуючи при цьому виробничих можливостей економіки у подальшому. ВВП за вирахуванням амортизаційних відрахувань на відшкодування спожитого основного капіталу становить чистий внутрішній продукт (ЧВП).

При абстрактному дослідженні суспільного відтворення факторами виробництва вважаються лише праця і капітал, абстрагуючись від політичної організації суспільства. В результаті національний дохід у самому загальному вигляді характеризується сумою доходів праці та капіталу. При вимірюванні сукупного суспільного продукту та його частин детальніше визначають фактори виробництва (праця, капітал, земля), враховують існування держави та оподаткування. Чисті непрямі податки на бізнес, що спрямовуються до державного бюджету, зменшують доходи, які одержують власники факторів виробництва. В результаті національний дохід (НД) є чистим внутрішнім продуктом (ЧВП) за вирахуванням чистих непрямих податків на бізнес.

Національний дохід можливо розрахувати й іншим методом — як суму доходів постачальників ресурсів. У такому випадку він становить суму заробітної плати (включаючи внески на соціальне страхування), прибутку (включаючи дохід некорпоративного підприємницького сектору і корпорацій), проценту і ренти. Схематично взаємозв’язок показників валового продукту та національного доходу відображає рис. 16.1.

Рис. 16.1. Схема зв’язків валового продукту і національного доходу

Показники ЧВП і НД уточнюють вимірювання річного обсягу виробництва кінцевого продукту і розширюють можливості вивчення стану національної економіки. Показник ЧВП є більш досконалим при аналізі таких питань, як визначення рівноважного обсягу виробництва, доходу і зайнятості, впливу на них змін у видатках на інвестиції, державних закупок, податків та ін. Поняття національний дохід використовується у подвійному значенні. По-перше, воно застосовується в розширювальній трактовці як рівноцінне ВВП і ЧВП. По-друге, поняття національного доходу використовується у вузькому значенні як показник доходів постачальників ресурсів виробництва: праці, землі, капіталу.

Національний дохід є показником доходу, заробленого факторами виробництва. Від нього відрізняється фактично отриманий особистий дохід. Він менше національного доходу на величину внесків на соціальне страхування, нерозподіленого прибутку корпорацій, податків на прибуток корпорацій. Збільшують його трансфертні платежі, тобто грошові виплати з державного бюджету, не пов’язані з виконанням робіт за дер­жавним замовленням, а також процентні надходження.

Особистий дохід ще не дає повної уяви про можливості споживання, тому що містить індивідуальні податки. У зв’язку з цим розраховують показник особистий безподатковий дохід. Він менше особистого доходу на величину особистого прибуткового податку, податків на особисте майно і спадщину. В цьому доході присутні: заробітна плата, змішаний дохід самостійно зайнятих, прибутки, проценти та рентні доходи. Особистим безподатковим доходом розпоряджаються домогосподарства, використовуючи його на споживання та заощадження.

---

16.3. Система національних рахунків та її функції щодо визначення результатів суспільного виробництва

---

Розглянуті показники віддзеркалюють процес руху сукупного суспільного продукту та його частин. Комплексний опис та аналіз процесу утворення і використання суспільного продукту і доходу здійснюється за допомогою системи національних рахунків (СНР). СНР, тобто система взаємозв’яза­них економічних показників, характеризує виробництво, розподіл, перерозподіл, споживання сукупного суспільного продукту і національного доходу, формування національного багатства. За допомогою цієї системи показників здійснюється аналіз національного виробництва та формуються прог­нози його розвитку.

Розробка показників, які пізніше стали системою національних рахунків, почалася у західних країнах з середини 1930-х рр. З того часу СНР постійно розвивається та удосконалюється. Потреба у таких показниках пов’язана з державним управлінням економікою.

Теоретичним підґрунтям розрахунків вартісних показників СНР є наступні концепції політичної економії:

• теорія трьох факторів виробництва, відповідно до якої вартість товару створюється працею, капіталом і землею;

• розширене трактування продуктивної праці, згідно з яким працею, яка утворює національний дохід, є діяльність, що приносить дохід як реальний, так і умовно розрахований.

Як видно з описаних методів розрахунку показників валового продукту і національного доходу, СНР базується на бухгалтерському принципі подвійного запису й уявляє собою сукупність балансових таблиць.

Вона включає два основні розділи:

1) зведений матеріально-фінансовий баланс;

2) зведений баланс населення й трудових ресурсів.

Перший з них характеризує об’єктивний чинник виробництва, відбиваючи накопичений обсяг засобів виробництва і предметів споживання, а також річні потоки продуктів, доходів. Другий характеризує суб’єктивний чинник виробництва, відображаючи чисельність населення, трудові ресурси, їх структуру і зайнятість.

СНР характеризується певною номенклатурою інституціональних секторів (нефінансові підприємства, домашні господарства, державні установи, фінансові заклади), і включає три види операцій (товарні, розподільчі і фінансові). У СНР розробляється зведена економічна таблиця, яка показує рахунки всіх інституціональних секторів, а також таблиця «витрати — випуск», тобто міжгалузевий баланс. Завдяки такій деталізації СНР надає надійну, багатогранну інформацію, за допомогою якої можливо з великим ступенем точності прогнозувати розвиток економіки, приймати обґрунтовані рішення.