Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

Повертаючись до диференціації стратегічних цілей економічного розвитку, пропонуємо наступну їх класифікацію:

• цілі економічного розвитку, що направлені на реалізацію ендогенних мотивів функціонування суспільства на рівні країни;

• цілі економічного розвитку, що направленні на реалізацію екзогенних[46] мотивів існування держави на міжнародному рівні;

• цілі економічного розвитку держави глобального характеру, які реалізуються на міждержавному та міжнародному рівнях, у межах ендогенних та екзогенних мотивів її існування.

Звичайно, запропонована класифікація є досить умовною, оскільки в практичних умовах реалізації економічної політики державою відбувається взаємопроникнення і накладання зазначених цілей на різних рівнях і часових проміжках їх по­становки та реалізації, а також їх розширення або звуження в різних специфічних національних умовах країн.

До стратегічних цілей економічного розвитку, з метою забезпечення економічного зростання на засадах випередження, що направлені на забезпечення ендогенних мотивів функціонування суспільства на рівні країни, можна віднести наступні:

• досягнення високих стандартів життя населення країни, що виявляється в наявності ефективної системи перерозподілу доходів, достатньо рівномірному доступі населення до необхідних споживчих благ, якісних освітніх і медичних послуг;

• інтелектуалізація праці, формування «економіки знань»;

• збалансований оптимальний економічний розвиток, який дозволяє використати переваги поліпшення за Парето[47], що полягає в наступному: покращення становища одних суб’єктів досягається без погіршення становища інших суб’єктів;

• зростання рівня зайнятості;

• подолання бідності;

• зростання частки населення, охопленого вищою освітою.

Серед зазначених стратегічних цілей економічного розвитку важливе значення в концепції випереджаючого розвитку має збалансований оптимальний економічний розвиток, який досягається в межах створення такої структури економіки, яка забезпечить найбільшу економічну і соціальну ефективність.

---

17.2. Динаміка економічного розвитку та його чинники

---

Реалізація цілей економічного розвитку на основі вищезазначених принципів чинить прямий вплив на його динаміку. У загальному розумінні термін «динаміка» є похідним від давньогрец. dinamis — сила — багатство руху, насиченість дією. Отже, динаміка трактується як стан руху, перебіг розвитку, зміна певного явища під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

Динаміка економічного розвитку досліджується з використанням специфічної методології, зокрема так званого динамічного підходу. Видатний учений-економіст М. Д. Кондратьєв[48] пояснював необхідність використання такого підходу таким чином: «...Якщо для статики основною категорією аналізу є категорія незмінності..., то для динаміки основною категорією буде категорія змін, відмінності та, у зв’язку з цим, концепції процесу зміни та їх зв’язку».

Отже, досліджувати динаміку економічного розвитку по­трібно через дослідження потужності, сили зміни процесів економічного розвитку, кількісних та якісних змін, що відбуваються в усіх структурних елементах ринкової системи під впливом певної сукупності чинників. Цими чинниками, що впливають на динаміку економічного розвитку, є науково-технічні, науково-технологічні, економічні, соціальні, трудові, мотиваційні, політичні, географічні, екологічні, інформаційні, правові, інтелектуальні та ін. Також економічний розвиток характеризується зміною ринкової і виробничої кон’юнктури за тривалий період часу, впродовж якого значну роль відіграють інвестиційні, технічні і технологічні чинники розвитку економіки, а також чинники економічної власності та господарського механізму.

Ураховуючи зазначену сукупність чинників економічного розвитку, необхідно зазначити, що виміряти рівень та якість змін неможливо за допомогою якогось одного показника. Для цього слід застосовувати систему показників, які б забезпечували оцінку переходів від одного стану економічної системи до інших на основі порівняльного аналізу економічного, ресурсного, інтелектуального потенціалу країни, її національного багатства, темпів приросту ВВП і ВНД, продуктивності та ефективності праці, інвестицій у реальний сектор економіки. Водночас динаміка економічного розвитку визначається якісними параметрами розвитку економічної системи, такими як інституціональний рівень інноваційного розвитку, характер структурних змін у національній економіці, зміст і характер праці, якість життя населення, рівень розвитку економічної свободи та ін.

Для оцінки динаміки економічного розвитку в офіційній статистиці країн використовуються агреговані вартісні показники. Так, основним макроекономічним кількісним показником, який показує динаміку економічного розвитку, є валовий внутрішній продукт (ВВП). У табл. 17.1 представлено динаміку світового ВВП у розрізі регіонів за 2004—2011 рр., а також прогноз на 2012 р.

Таблиця 17.1. Реальний ВВП, світ та регіони, % за 2004—2012 рр.[49][50]

Регіон / Рік	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Світ	4,9	4,5	5,1	5,2	3,0	– 0,6	5,3	3,8	3,3
Розвинені економіки і Європейський Союз	3,1	2,6	2,9	2,6	0,6	– 3,6	3,2	1,6	1,2
Центральна і Південно-Східна Європа і СНД	8,2	7,0	7,9	7,6	4,5	– 3,6	4,5	5,1	1,1
Співдружність Незалежних Держав	8,2	6,7	8,8	9,0	5,4	– 6,4	4,8	4,9	4,2
Східна Азія	8,9	8,9	10,0	11,2	7,3	7,1	8,4	4,2	3,3
Південно-Східна Азія і Тихоокеанський регіон	6,5	5,9	6,2	6,5	4,4	0,5	9,5	7,9	7,3
Південна Азія	7,6	8,8	9,1	8,7	6,6	5,0	6,9	4,8	5,2
Латинська Америка і Кариби	6,0	4,7	5,7	5,7	4,2	– 1,6	6,1	4,6	3,6
Середній Схід	6,4	5,8	5,5	6,1	4,9	2,7	4,3	3,1	3,2
Північна Африка	4,7	5,0	6,1	5,8	5,5	3,7	4,3	3,1	3,2
Африка на південь від Сахари	7,2	6,1	6,3	6,8	5,4	2,8	5,3	4,9	5,5

З табл. 17.1 видно, що динаміка економічного розвитку за регіонами світу є нерівномірною. Світовий ВВП має тенденцію до коливань (флуктуацій), з різким падінням у 2009 р. до мінусового значення –0,6 %, що, безумовно, можна пояснити світовою фінансово-економічною кризою сучасного періоду розвитку світової економіки. Відносно постійно зростаючу динаміку ВВП демонструють країни Східної Азії, Південно-Східної Азії та Тихоокеанського регіону, що є визначальною характеристикою сучасного економічного розвитку з позиції перенесення активності економічного зростання в зазначені регіони у системі цивілізаційних чинників. Під останніми розуміється вдала економічна політика інноваційного розвитку країн Східної Азії, що заснована на особливому характері відносин між урядами та бізнес-колами цих країн, високою ефективністю макроекономічного менеджменту, вдалим використанням ендогенних і екзогенних ресурсів економічного зростання, довірою між владою та суспільством, тобто економічною політикою, специфіку та характер якої не можливо відтворити в інших країнах.