Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

6. Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів: моногр. / [ред. В. М. Гейця, А. А. Мазаракі]. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. — 389 с.

7. Шинкарук Л. В. Нагромадження основного капіталу: теорія, аналіз та тенденції розвитку в Україні: моногр. — К.: Ун-т «Україна», 2006. — 393 с.

8. Шніпко А. Нагромадження основного капиталу як фактор конкурентоспроможності економіки / А. Шніпко // Економіка України. — 2005. — № 7. — С. 23—35.

Глава 17. Економічний розвиток

17.1. Економічний розвиток, його сутність, цілі та прин­ципи.

17.2. Динаміка економічного розвитку та його чинники.

17.3. Економічне зростання, його ресурси, критерії та показники.

17.4. Типи та моделі економічного розвитку.

17.5. Цивілізаційний вимір економічного розвитку.

17.1. Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи

Національне багатство як сукупність матеріальних і духовних благ, нагромаджених суспільством за всю історію, його обсяги, структура та якісний рівень визначають економічну могутність країни, детермінують і обумовлюють потенціал її майбутнього економічного розвитку. Саме тому ключовою проблемою економічної науки є економічний розвиток країн, який розглядається в історичній ретроспективі через призму соціально-економічних, політичних, інституціональних і цивілізаційних чинників. Існує багато тлумачень сутності поняття економічний розвиток. Більшість дослідників наголошують на комплексному, багатомірному характері цього процесу, що включає глибокі зміни в технологічній, економічний, політичній, інституціональній сферах, у галузі інфраструктури, технологій, освіти, а також у головних факторах виробництва — капіталі, природних ресурсах, праці та ін.

Нобелівський лауреат з економіки Джозеф Ю. Стігліц[43] ви­значає економіку як науку «...про нестаток, або про те, як суспільство вчиться використовувати свої обмежені ресурси». Окрім основних запитань: «Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?», дослідник ставить ще одне запитання: «Як приймати подібні рішення?» Дане питання є абсолютно доцільним, оскільки прийняття рішень на макрорівні є монополією державної влади, яка обирає тип та інструментарій економічної політики та реалізує його. Прийняття рішень в економіці пов’язане перш за все із економічним розвитком, який характеризується різними типами, видами, моделями.

Економічний розвиток — це процес функціонування та еволюції економічної системи в довготерміновому періоді, що відбувається під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів.

Головною рушійною силою економічного розвитку є матеріальні та духовні інтереси людини, які формуються під дією відповідних матеріальних і духовних потреб, а також економічних взаємозв’язків таких елементів економічної системи, як продуктивні сили, техніко-економічні відносини, організаційно-економічні відносини, власність і господарський механізм. Економічний розвиток розповсюджується на сферу економіки і політики, здійснюючи вплив на формування політичних систем.

Економічний розвиток у значній мірі залежить від соціально-економічних відносин, рівень зрілості яких проявляється через ефективність таких інститутів, як власність (у т. ч. інтелектуальна), мотиваційні системи (такі як, економічна свобода, соціальне партнерство, соціальна справедливість, соціальна конкуренція, громадянське суспільство), людський капітал, економічна і політична влада, праця (її характер і зміст). Усі зазначені інститути формують інституціональне поле, що в свою чергу визначає можливості реалізації конкретної моделі економічного розвитку.

У системі зростаючих потреб світового суспільства, економічний розвиток країни можна охарактеризувати як збільшення ресурсів для життя на новому матеріально-духовному, ціннісному, культурному рівні, де зростання тривалості життя людини, його якості та комфортності стає не тільки нормою, а й життєвим стандартом, невід’ємним елементом свідомого цілеспрямованого включення себе людиною у загальноцивілізаційний розвиток.

Основним визначальним принципом розвитку є його універсальність, тобто загальність і різнобічність. Економічний розвиток можна класифікувати, визначити й оцінити за різними критеріями та підходами.

В історичному аспекті за технологічним способом виробництва виділяють три типи економічного розвитку:

1) доіндустріальний, що характеризувався активним впливом на економічні процеси таких чинників, як географічні, демографічні, трудові та екологічні, й був заснований переважно на ручній праці людини;

2) індустріальний, в основі якого провідну роль відігравали такі фактори, як капітал, технологія і праця, а також характеризується переходом на автоматизовану працю;