Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виторгом від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виторгом) та економічними (зовнішніми і внутрішніми, з урахуванням нормального прибутку) витратами виробництва.

Нормальний прибуток — це бухгалтерський прибуток, коли економічний дорівнює нулю. Це звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу.

Чистий прибуток — прибуток, який залишається у розпорядженні підприємця після розрахунків з бюджетом за податковими та обов’язковими платіжними зобов’язаннями.

Монопольний прибуток — це прибуток фірми, яка займає монопольне становище на ринку.

Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності.

Альтернативні витрати використання ресурсів — це вартість використовуваних ресурсів у кращому з альтернативних варіантів їх застосування.

Бухгалтерські витрати — це явні (очевидні) витрати, що визначаються підсумком витрат підприємства на оплату закуплених ресурсів.

Неявні витрати — це витрати послуг факторів виробництва, які використовуються в процесі виробництва, але не придбані ззовні. Це витрати ресурсів, що є власністю даного підприємства.

Постійні витрати — витрати, які не залежать від обсягів і структури виробництва, реалізації продукції.

Змінні витрати — витрати, які залежать від обсягу виробництва і реалізації продукції, а також від структури витрат на виробництво та реалізацію деяких видів продукції.

Граничні витрати — це додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Трансакційні витрати — це цінність ресурсів, що затрачуються на здійснення трансакцій.

Кругообіг капіталу — це рух його через три стадії: обіг, виробництво і знову обіг, в якому він відповідно перетворюється з однієї функціональної форми на іншу (грошову, виробничу, товарну), аж до повернення (з прирощенням Г) до початкової грошової форми.

Основний капітал — частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.

Оборотний капітал — частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у т. ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.

Фізичне зношування основних фондів — це матеріальне зношування машин, інструментів, будівель, споруд та інших засобів праці під час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання.

Моральне зношування основних фондів — це передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або зменшення її.

Амортизація основного капіталу — це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляється.

Амортизаційний фонд — грошовий фонд, призначений для відшкодування вартості спожитих елементів основного капіталу, які вибувають з виробничого процесу в міру свого фізичного та морального зношування.