Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Основними напрямами трансформації вітчизняної моделі підприємництва в контексті її ефективної адаптації до вимог світових ринків є: створення надійної законодавчої бази, що визначить основні аспекти підприємницької діяльності; вдосконалення податкового законодавства, яке повинне позбутися додаткових інструктивних та методичних документів, складатися з норм прямої дії і не допускати подвійного тлумачення законів; вибіркова фінансова підтримка, яка полягає у визначенні пріоритетності суб’єктів підприємницької діяльності виробничої сфери, депресивних районів, а також підприємців, які створюють робочі місця для соціально незахищених груп населення (молоді, інвалідів тощо); формування національної ділової культури як визначальної складової сучасного стилю підприємницької поведінки.

Важливою умовою формування і розвитку підприємництва в Україні є гарантії та всебічна підтримка з боку держави. Вона законодавчо гарантує для всіх підприємців незалежно від обраних ними форм підприємницької діяльності та власності однакові права. Держава також забезпечує рівні можливості доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів, свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від виявів нечесної конкуренції та монополізму в будь-якій сфері підприємницької діяльності.

Розвиток підприємницьких структур і розширення можливостей підприємництва потребує з боку держави не тільки правового забезпечення, а й економічної, матеріально-технічної та організаційної підтримки. Економічна підтримка підприємницької діяльності передбачає: запровадження надійної фінансово-кредитної бази підтримки підприємництва через створення мережі спеціалізованих комерційних банків і страхових компаній для надання позик; доступ до іноземних кредитів; формування розгалуженої мережі суспільних і приватних неприбуткових фондів розвитку підприємництва, які б надавали гарантії за кредитами; запровадження державного страхування комерційного ризику підприємств на випадок фінансових та інших втрат, зумовлених діями органів державної влади; встановлення пільгового оподаткування прибутків підприємців, які реалізують інноваційні проекти, створюють нові виробництва, здійснюють модернізацію та іншу діяльність, що має визначальне значення для розвитку економіки країни, вирішення соціальних проблем.

Матеріально-технічна підтримка здійснюється у таких напрямах: передавання або продаж на пільгових умовах підприємницьким структурам з державного сектору устаткування виробничого призначення під час здійснення роздержавлення і приватизації; комерціалізація сфери торгівлі та громадського харчування, корпоратизація великих і середніх підприємств різних галузей економіки; передавання в оренду недовантажених потужностей підприємств, продаж на конкурсних засадах об’єктів незавершеного будівництва, нежитлових приміщень і невстановленого обладнання підприємств державної власності підприємцям за умови, що це відповідає інтересам розвитку економіки; створення технопарків і системи прокату обладнання для прискореного розвитку інноваційної діяльності.

Організаційна підтримка підприємницької діяльності має сприяти: налагодженню процедури регулювання підприємництва з боку державних інституцій через вироблення раціональних форм обов’язкової звітності та порядку реєстрації нових суб’єктів підприємництва; доступу до документів, що стосуються створення, порядку реєстрації та функціонування суб’єктів підприємництва; підготовці підприємницьких кадрів, їхній інформованості з питань підприємництва, що потребує відкриття спеціальних навчальних закладів, перепідготовки викладачів, організації інформаційних центрів, проведення наукових досліджень з окремих питань підприємництва в дер­жавних наукових і навчальних закладах. Отже, законодавство України має створити умови для розвитку вільної підприємницької діяльності в різних сферах економіки.

13.4. Особливості підприємницької діяльності та функціонування капіталу в різних сферах економіки

Різновидами підприємницької діяльності є: виробнича; фінансова; торговельна; інноваційна; посередницька; страхова. Але, здебільшого, вчені виділяють лише чотири види підприємницької діяльності: виробничу, посередницьку, фінансову та страхову.

Виробниче підприємництво передбачає: визначення виду виробничої діяльності та номенклатури асортименту продукції (товарів, робіт, послуг), яку буде виробляти підприємець. Підприємство може існувати доти, доки має споживачів об’єктів своєї господарської діяльності; виявлення потреби у товарах, необхідних потенційному споживачеві (маркетингова діяльність); оформлення контракту між підприємцем і покупцем товару; здійснення самого виробництва товарів і послуг. Все необхідне для виробництва (засоби праці, сировина і матеріали, інформація) підприємець купує самостійно. З огляду на це підприємець повинен вміти визначати основні виробничі операції, машини та устаткування, сировину, матеріали та комплектуючі вироби, виробничі та невиробничі приміщення, необхідні для здійснення господарської діяльності; залучення до своєї діяльності сторонніх організацій та осіб, якщо окремі роботи підприємець не здатний виконати своїми силами.

Фінансовий результат виробничого підприємництва характеризують прибуток і рентабельність виробництва продукції (відношення прибутку до затрат виробництва). Чим успішніше працює підприємство, тим вищі ці показники.

Суть торговельно-посередницької діяльності становлять торгово-обмінні операції з купівлі-продажу (перепродажу) товарів при кругообігу ресурсів: ресурси для господарської діяльності—товар—продаж—валовий дохід—фінансовий результат.

Схема торговельно-посередницького підприємництва аналогічна схемі виробничої підприємницької діяльності. Відмінність полягає у відсутності в торговельно-посередницькому підприємництві виробництва по випуску продукції та необхідності в зв’язку з цим забезпечувати це підприємство сировиною. Торговельно-посередницькій підприємницькій діяльності передує аналіз ринку, на основі якого визначаються обсяг і ціна товару, що закуповується, обсяг і ціна реалізації цього товару. Остання має бути вищою за купівельну ціну.

Торговельно-посередницька діяльність передбачає: добір кадрів, здатних виконувати операції придбання, транспортування, продажу товарів та інші торгово-посередницькі послуги; придбання товарів для наступного їх продажу; будівництво, оренду або придбання складських приміщень та торгових точок для зберігання та продажу товарів; залучення сторонніх організацій для виконання посередницьких робіт; фінансування підприємства для придбання товарів; збирання необхідної інформації для визначення постачальників (продавців) і покупців; продаж товарів покупцеві.

Об’єктом фінансової діяльності є процес господарювання з купівлі-продажу грошей, валюти, цінних паперів та обслуговування розрахункових операцій при кругообігу ресурсів: ресурси для господарської діяльності — придбання фінансових ресурсів—продаж—валовий дохід—фінансовий результат.

Схема фінансової діяльності аналогічна торговельно-посередницькій. Підприємець виступає як продавець фінансового товару або дає його в борг за певну плату. Грошовий виторг від продажу фінансового товару використовується для покриття витрат і отримання прибутку.

Страхове підприємництво пов’язане зі страхуванням ризиків економічної діяльності, життя, майна тощо.

Підприємницька діяльність може здійснюватись лише за умови державної реєстрації суб’єктів господарювання.

Держава здійснює регулювання окремих видів підприємництва шляхом ліцензування та обмеження окремих видів підприємницької діяльності для певних організаційних форм господарювання.

13.5. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Організаційно-правові форми підприємств

Підприємці реалізуються, тобто відтворюються як суб’єкти економічного життя, через таку організаційно-економічну ланку, як підприємство.

Підприємство — це самостійний господарюючий суб’єкт, наділений правами юридичної особи, що здійснює виробничу, науково-дослідну, комерційну чи будь-яку іншу, не заборонену законодавством діяльність з метою одержання прибутку.