Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

До них належать оборона, охорона суспільного порядку, довкілля, державне управління, енергетична система тощо. З моменту їх вироблення вони автоматично споживаються кожним членом суспільства незалежно від того, заплатила за них людина чи ні. Суспільство виробляє такі суспільні блага, незважаючи на те, є їх виробництво прибутковим чи збитковим. Адже важко уявити собі, щоб охорона громадського порядку здійснювалася на суто ринкових засадах. Для забезпечення суспільних потреб уряд має оподатковувати населення.

У розвинених країнах за останні 20—30 років суттєво змінилася система державних пріоритетів. На перше місце висуваються цільові установки, які пов’язані зі зміцненням здоров’я населення, зростанням активного продовження життя, розвитком науки, підвищенням ролі освіти та життя населення. Причому це знаходить відображення не стільки у посиленні ролі держави в економічному розвитку, скільки у розширенні тих функцій, які безпосередньо пов’язані з економікою знань: освіта, наука, медичне забезпечення. (див. табл. 11.1).

Як видно, нові функції, в основному, відображають соціальну спрямованість бюджетних витрат держави, які в 3—4 рази перевищують частку традиційних функцій, пов’язаних із обороною та обслуговуванням державного боргу. Разючим є контраст, який характерний для України. Тут досі зберігаються нові і старі функції, які ніяк не узгоджуються з цілями і завданнями економіки знань.

Джерело: Доклад о развитии человека 2010. — М.: Весь мир, 2010. — С. 200—203. Доклад о человеческом развитии 2013 http://hdr.undp.org/sites/default/files/hd_2013_ru.pdf. С. 160—175.

Факти неподільності. В умовах ринку з економічного і соціального поглядів існування конкуренції в певних галузях, сферах діяльності не завжди доцільне. Це зумовлено тим, що остання дає свободу вибору щодо обсягів підприємства. Якщо ж потужності виробництва з економічного погляду по­трібно звести до мінімуму, виникають факти неподільності.

Наприклад, електростанція і мережі електропередач можуть у мінімальних розмірах задовольняти попит на ці товари на ринку. Інакше кажучи, якщо економічно доцільно, щоб попит на певний товар чи потребу задовольняв один виробник, виникає «природна монополія».

Якщо люди є власниками ідеї, технології, це породжує асиметрію у розподілі інформації, або природну монополію. В результаті можливе зменшення обсягів виробництва, погіршення якості продукції та підвищення цін. Із загальноекономічного погляду вихід конкурентів на ринок цієї продукції є небажаним. Таким підприємствам надаються субсидії у вигляді компенсацій збиткових послуг. Це може бути зумовлено, наприклад, необхідністю задоволення певних національних інтересів. За таких умов, щоб запобігти зловживанням з боку «природних» монополістів, потрібне втручання держави, а саме:

1) державний контроль на відповідному ринку за приватними підприємствами (щодо ціни, прибутку, якості продукції та умов постачання);

2) одержавлення, тобто перетворення таких підприємств на державні.

Монополізм спотворює ринок, призводить до того, що зростання рівня цін відбувається за штучного зменшення обсягів виробництва. Для зменшення впливу монополії потрібне втручання уряду, яке передбачає ліквідацію монополії або її регулювання.

Отже, чинники, які протидіють розвитку вільного ціноутворення, конкуренції та ринку, є невід’ємною складовою розвиненої економіки і можуть бути усунені тільки втручанням держави у процес відтворення.

Внаслідок цього сучасний ринок є ринком, що регулюється державою через правові акти, які закріплюють ринкові відносини, широке використання договірних відносин, фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціальний захист населення, податкову, кредитну, банківську системи, ціноутворення тощо для досягнення цілей, визначених соціально-економічною політикою країни.

Резюме

Усі нині існуючі розвинені економічні системи є системами, які ґрунтуються на принципах саморегулювання та на об’єктивних законах ринку (попиту і пропозиції, конкуренції, вільного ціноутворення тощо) і механізмі державного регулювання, що доповнює відповідні інструменти. Скажімо, США, інші країни з розвиненою економікою широко використовують індикативне планування і прогнозування. Всезростаючу роль відіграє у цих країнах вплив держави на економіку, зростає дер­жавний сектор економіки.

Реальністю є і те, що нині все більше використовуються кейнсіанські методи впливу на економіку, а не методи, що притаманні моделі «вільного ринку». Наприклад, у США для подолання фінансово-економічної кризи 2008—2009 рр., з бюджету було виділено багатомільярдні засоби для викупу іпотечних боргів, підтримки інноваційної сфери. Зростають витрати дер­жави на інфраструктуру, освіту, «зелені технології». Підтримка названих сфер діяльності здійснюється у відповідності з національними середньо- і довготривалими програмами розвитку та забезпечується механізмами державного фінансування. Країни з ринковою економікою використовують різного роду державні форми підтримки виробників сільськогосподарської продукції. Проте це зовсім не означає, що їх економіка перестала бути ринковою. Вона все більше набуває рис планово керованої, прогнозованої економіки, тобто еволюціонує, змінює спосіб господарювання.

Основні поняття та категорії

Бюджетне обмеження, споживчий, або особистий, бюджет — це грошовий дохід споживача, в межах якого може бути визначений попит на матеріальні блага і послуги.

Еластичність відображує взаємозв’язок між зміною ціни і обсягом проданих товарів.

Закон співвідношення попиту і пропозиції виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом виробництва товарів і по­слуг, які пропонує виробник.

Зовнішні економічні ефекти — це витрати, що є зо­внішніми для учасників процесу виробництва, які створюють товар.