Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

• відтворює умови конкуренції;

• виступає покупцем продукції;

• є суб’єктом, який здійснює власні грошові витрати;

• забезпечує макроекономічну (насамперед грошову) стабільність;

• здійснює підтримку соціально незахищених верств населення;

• сприяє розвитку освіти, медицини, науки, культури;

• є суб’єктом державної економічної політики.

Відтворення умов конкуренції полягає в тому, що вироблення товарів і послуг має доповнюватися рухом грошей, цінних паперів, інформацією, знаннями, що можливо лише за умови дії відповідних юридичних законів, нормативних документів. Виходячи з цього держава створює юридично-інституціональні засади ринкової економіки:

• захист прав власника (ст. 41 Конституції України);

• антимонопольне законодавство (ст. 42 Конституції України);

• соціальний захист населення (ст. 46 Конституції України);

• захист покупців (ст. 42 Конституції України).

Відповідно до цих засад держава видає закони, порушення яких може призвести до спотворення ринкового ціноутворення та дії законів ринку.

Покупцем продукції від імені держави є уряд, який купує насамперед товари та послуги, необхідні для здійснення завдань державного управління, транспортні послуги, товари оборонного призначення тощо.

Як суб’єкт, що несе грошові витрати, держава відіграє роль агента для перерозподілу доходів на користь тих, хто потребує допомоги. Такі витрати називають трансфертними, або передавальними. Вони є соціальним забезпеченням (велфером).

Усунення причин порушень у ринковому механізмі досягається втручанням уряду в економічну діяльність через її регулювання як доповнення до дії законів ринкової конкуренції.

Основні причини порушень у роботі ринкового механізму можна об’єднати у чотири групи: зовнішні економічні ефекти; суспільні блага; факти неподільності; моно­полізм.

Зовнішні економічні ефекти — це витрати, що є зо­внішніми для учасників процесу виробництва, які створюють товар.

Пояснімо це на такому прикладі. Металургійне підприєм­ство у процесі виробництва скидає у річку виробничі відходи, забруднює атмосферу отруйними речовинами. В результаті погіршуються екологічні умови, що спричиняє захворюваність населення. При визначенні ціни металу враховують витрати на сировину, оплату праці, амортизаційні відрахування, ви­трати на електроенергію, воду, які є внутрішніми для виробництва. Водночас за ринкових умов не враховують витрати на захист навколишнього середовища. Отже, якщо не вжити певних заходів щодо цього підприємства, воно продовжуватиме забруднювати річку та атмосферу. Для того щоб запобігти цьому, потрібно прийняти спеціальний закон, що визначатиме допустимі межі забруднення. У законі може бути передбачено кілька варіантів щодо цієї ситуації: повна заборона скидання у воду і викидання в атмо­сферу отруйних речовин, сплата штрафу за забруднення навколишнього середовища. Це сприятиме оздоровленню довкілля.

Суспільні блага — це блага, що споживаються всіма членами суспільства порівну і часто колективно.