Отже, предметом економічної науки є насамперед пізнання загальних законів економічного життя та на цій основі законів, принципів, цілей, інституціональних форм функціонування та розвитку економіки в межах тієї чи іншої суспільної системи у кожний даний історичний період її життєвого циклу. Водночас процес задоволення потреб людини, суспільства, держави пов’язаний із надзвичайно складним процесом виявлення та узгодження інтересів, у якому задоволення суто економічних інтересів неможливе поза реалізацією інтересів соціальних, духовних, політичних тощо. За цих умов дослідження сутності, функцій та напрямів трансформації економічних потреб, інтересів, системи мотивації економічної та виробничої діяльності людини, бізнесу, суспільства складає один із наріжних каменів предмета економічної науки на всіх історичних етапах її розвитку.
Водночас предметом економічної науки є не лише загальні економічні закони розвитку виробництва, а й економічні відносини, соціальні умови функціонування економіки, які формують способи та методи задоволення потреб та інтересів як окремої людини, так і усіх основних соціальних груп, бізнесу, суспільства, держави. Саме характер економічних та соціальних відносин, що складаються у суспільстві, у поєднанні з певним технологічним способом виробництва визначає умови, можливості, форми та результати суспільного виробництва, принципи розподілу створеної сукупності продуктів і послуг між усіма учасниками виробничого процесу та економічної діяльності, отже рівень і якість задоволення потреб та інтересів суб’єктів господарювання, усіх членів суспільства.
Таким чином, лише зрозумівши принципи, закони руху економічних систем, мотиви економічної діяльності людини та суспільства, можна визначити реалістичні цілі економічної політики держави, сформувати концептуальну модель економічного розвитку, реалізація якої сприяла би максимально повному задоволенню потреб і гармонізації економічних інтересів усіх основних суб’єктів економічного життя.
Становлення класичної політичної економії у XVІІІ — першій половині ХІХ ст. створило сутнісні передумови для збагачення та розвитку економічних знань щодо принципів, механізмів та інструментів використання економічних законів у процесі економічної діяльності людини та суспільства, що, безперечно, було і є домінуючою потребою бізнесу та держави, внаслідок чого уже в другій половині ХІХ ст. розпочався нестримний процес появи нових теоретичних концепцій, шкіл, напрямів у єдиному полі предмета економічної теорії, націлених саме на задоволення таких потреб та інтересів, а згодом, на початку ХХ ст., з’являється ціла низка прикладних економічних наук, орієнтованих на потреби та запити конкретних сфер і галузей економічної діяльності економічної людини та суспільства.
Основні поняття та категорії
Виробництво — це доцільна діяльність людей, спрямована на створення засобів (продуктів) задоволення своїх потреб.
Суспільне виробництво — являє собою організовану спільну діяльність людей, спрямовану на перетворення предметів та сил природи з метою надання їм таких форм, які були б здатні задовольняти людські потреби (індивідуальні й суспільні) для існування і розвитку окремої людини та суспільства в цілому.
Економіка (грец. oikos — дім, господарство; nomos — правило, закон; oikonomia — управління господарством) — найважливіша сфера суспільного життя, в якій шляхом використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається система продуктивних сил і економічних відносин, якими управляють як спільні, так і різні типи законів.
Суспільство — визначається у наукових джерелах як «високоорганізована, ієрархічно упорядкована соціальна система, відтворення та функціонування якої в цілому, а також усіх її підсистем регулюються певними установленнями та інститутами (економічними, моральними, правовими, політичними тощо)».
Система — ціле, яке виникає в процесі взаємодії безлічі елементів.
Економічна система — визначається як сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Її складовими є: ресурси, економічні відносини, включаючи поведінку суб’єктів економіки, та результати економічної діяльності.
Господарська система, або господарський порядок — конкретна форма економічного/господарського устрою народного господарства. Включає, окрім господарської конституції (господарського права), сукупність формальних і неформальних суспільних інститутів, механізмів, варіантів дії, поведінки. Господарський порядок може бути встановлений державою, або зростати природним шляхом у ході історичного розвитку. Господарські порядки розглядаються як реальні типи господарства, наповнені конкретним емпіричним змістом та логічно систематизовані з використанням певних інструментів теоретичного аналізу. Розрізняють історично два принципово протилежних типи господарського порядку: ринкове господарство та централізовано кероване (планове) господарство.
Субстанція (лат. substantia — сутність) — 1) першооснова, сутність усіх речей і явищ; 2) основа, сутність чогось. Субстанціональний — суттєвий, основний.
Об’єкт дослідження економічної науки — весь соціально-економічний простір, у якому відбувається життєдіяльність окремої людини, окремого народу, суспільства, держави та світу в цілому.
Предмет економічної теорії, усіх економічних наук — насамперед закони та закономірності економічного розвитку суспільства, ті конкретні інститути та інструменти, дії, які забезпечують цілісність, стійкість, відкритість економічних систем, реалізацію їх внутрішніх базових засад в ефективному функціонуванні систем господарських на основі реалізації стратегічних і тактичних цілей економічної політики держав і бізнесу, яка формується відповідно до рівня пізнання внутрішніх законів розвитку економіки та суспільства на певному історичному етапі їх функціонування. Отже, предметом економічної науки є насамперед пізнання загальних законів економічного життя та на цій основі законів, принципів, цілей, інституціональних форм функціонування та розвитку економіки в межах тієї чи іншої суспільної системи у кожний даний історичний період її життєвого циклу. Один із наріжних каменів предмета економічної науки на всіх історичних етапах її розвитку є дослідження сутності, функцій та напрямів трансформації економічних потреб, інтересів, системи мотивації економічної та виробничої діяльності людини, бізнесу, суспільства. Водночас предметом економічної науки є не лише загальні економічні закони розвитку виробництва, не лише система потреб, інтересів, мотивів і стимулів економічної діяльності, а й економічні відносини, соціальні умови функціонування економіки, які формують способи та методи задоволення потреб та інтересів як окремої людини, так і усіх основних соціальних груп, бізнесу, суспільства, держави.
Предмет науки — уся потенційна безліч об’єктів і різноманітних систем об’єктів, їх властивостей, відносин, законів функціонування та зміни.
Потреба — це нестача чогось, яка відчувається окремою людиною, групою людей, суспільством.
Інтерес — форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до задоволення її, включаючи вибір людиною засобів задоволення потреби.
Економічний інтерес — це усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити великий спектр своїх потреб, що є об’єктивною спонукою господарської діяльності.
Мотив — внутрішня спонука до конкретної дії, спрямована на задоволення потреби та інтересу, є структурним елементом у системі впливів на виробничу, економічну діяльність людини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економiчних знань» автора Павленко А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Загальні засади економічної науки“ на сторінці 6. Приємного читання.