Розділ «Ляльковий дім»

Г е л ь м е р (стиха). Він таки добре хильнув.

Н о р а (неуважно). Мабуть.

Гельмер витягає з кишені ключі і йде до передпокою.

Торвальде… Ти куди?

Г е л ь м е р. Треба спорожнити поштову скриньку. Вона вже повна, вранці не буде куди вкинути газет…

Н о р а. Ти хочеш працювати вночі?

Г е л ь м е р. Ти ж знаєш, що не хочу… Що це? Щось сталося із замком.

Н о р а. Із замком?…

Г е л ь м е р. Так. Що б там могло бути? Може, служниця щось зробила?… Навряд. Там застрягла зламана шпилька. Це твоя, Норо…

Н о р а (швидко). То, мабуть, діти…

Г е л ь м е р. Треба їх відучити від цього. Гм, гм… Ну, нарешті відімкнув. (Вибирає зі скриньки пошту і гукає до кухні.) Гелено! Гелено, погаси в передпокої світло!

Заходить до кімнати, замикає двері до передпокою і показує Норі паку листів.

Ого, бачиш, скільки набралося. (Перебирає пошту.) А це що?

Н о р а (біля вікна). Лист! Не треба, ні, Торвальде!

Г е л ь м е р. Дві візитівки… Від Ранка.

Н о р а. Від доктора Ранка?

Г е л ь м е р (дивиться на них). «Доктор медицини Ранк». Вони лежали зверху, мабуть, він укинув їх, коли йшов від нас.

Н о р а. Там є якийсь знак?

Г е л ь м е р. Зверху над прізвищем є чорний хрест. Дивись. Моторошна вигадка. Наче він повідомляє про свою смерть.

Н о р а. Так воно і є.