Розділ «Ляльковий дім»

Р а н к. Нехай твоя дружина з’явиться такою, якою завжди буває в житті.

Г е л ь м е р. Добра думка. А ти знаєш, ким би сам хотів бути?

Р а н к. Знаю, друже, це вже твердо визначено.

Г е л ь м е р. Ну?

Р а н к. На другому маскараді я буду невидимкою.

Г е л ь м е р. Дивна вигадка.

Р а н к. Є така велика чорна шапка… Хіба ти не чув про шапку-невидимку? Надінеш її, і тебе нікому не видно.

Г е л ь м е р (стримує усмішку). Ну й придумав!

Р а н к. Але я цілком забув, чого зайшов до вас. Гельмере, дай мені сигару, із тих темних гаванських.

Г е л ь м е р. З великим задоволенням. (Простягає сигарницю.)

Р а н к (бере сигару і відрізує кінчик). Дякую.

Н о р а (запалює сірника). Дозвольте мені прислужитися вам.

Р а н к. Дякую.

Нора тримає перед ним сірника, і він запалює сигару.

І до побачення!

Г е л ь м е р. До побачення, до побачення, друже!

Н о р а. Гарного вам сну, докторе.

Р а н к. Дякую за побажання.

Н о р а. Побажайте й мені того самого.

Р а н к. Вам? Ну добре, якщо ви бажаєте… Гарного вам сну. І дякую за послугу. (Він кланяється їм обом і виходить.)