TextBook — Дванадцять тисяч футів. Висота — трохи більше за сім тисяч футів над рівнем моря. Вони регулярно приймають «Boeing 737».
— Ми зможемо сісти, — випалив Еліаш.
— Ісламабад-контроль, дайте радар-вектор на Скарду.
— Три-чотири-один, очікуйте. Я зв’яжуся із диспетчером Скарду.
Зиркнувши на наручний годинник, Парамонов проказав:
— У пасажирських масках закінчується кисень. Треба знижуватися.
Еліаш Зоммер хотів відповісти, аж тут озвався механічний голос бортового комп’ютера:
— Airspeed low[107].
І з його горла натомість випорснув надломлений вигук:
— О, ні!
— Ніс униз! — заверещав Амір. — Ніс униз!
Еліаш рефлекторно відтиснув штурвал до упору, та це був радше жест відчаю: після падіння тиску пілоти втратили змогу передавати сигнали на рулі висоти. Водночас у навушниках усіх трьох пролунав стурбований голос диспетчера:
— Альтаїр-Ейр три-чотири-один, ви можете перемкнутися на частоту 124,0?
Ніхто йому не відповів.
— Альтаїр-Ейр три-чотири-один, Альтаїр-Ейр три-чотири-один, це Ісламабад-контроль, якщо чуєте мене, будь ласка, «IDENT»[108].
Парамонов, не знімаючи рук із важелів тяги, витріщався на індикатор горизонтальної швидкості, проте не міг вигадати, як зарадити ситуації. Наступної миті активувався вібросигналізатор — обидва штурвали з деренчанням затряслися, сповіщаючи про наближення до звалювання[109]. Ноги Парамонова немовби наповнили кубиками льоду, що швидко танули.
— Тягу вниз! — загорлав Еліаш.
— А крен? — Очі росіянина розширилися від жаху.
— Забудь про нього!
Єгор потягнув правий важіль на себе, літак, не опускаючи носа, різко накренився, й у животі роздулася нудотно тепла бульбашка. Бортовий комп’ютер диявольськи незворушним голосом видав попередження:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Де немає Бога» автора Кідрук Макс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літак“ на сторінці 39. Приємного читання.