Розділ «Літак»

Анна, затягуючи маску, втупилася в нього:

— Що з нею?

— Над її сидінням не спрацював генератор кисню.

— А що там у хвості? Щось серйозне? Куди ми зараз летимо? — Її очі раптом спалахнули, ніби зросла напруга в мережі: — Мені потрібно до Бангкока.

Парамонов подивився на неї і подумав: «Дурепо, ти сіла не на той літак». Однак наступної миті в ньому прокинувся професійний пілот:

— Усе буде гаразд. Подбай про дівчинку. Не знімай маску та не відстібай ремінь безпеки аж до приземлення.

16:55

Пілоти впустили його після першого ж стуку. Парамонов сів у крісло позаду важелів, що регулюють тягу двигунів, і швидко пристебнувся:

— Я пілот «TransAsian», чотирнадцять тисяч годин, останні три роки на 777-му. — Він кинув кисневий балон і надягнув дихальну маску. — Якщо потрібна допомо…

— Будь, як удома. — Командир екіпажу, все ще втримуючи штурвал у крайньому лівому положенні, вичавив із губ привид усмішки. — Я Еліаш.

— Амір, — озвався зі свого місця другий пілот.

— Єгор.

— Росіянин? — зиркнув через плече командир.

— Так, — відповів Парамонов. «Яка зараз, у сраку, різниця?» — Я був у хвості.

— І що? — водночас запитали пілоти.

— Щось вибухнуло, зірвало велетенський фрагмент фюзеляжа, — росіянин говорив швидко, ковтаючи слова. — За сорок першим рядом майже нічого не залишилося, знесло все — від борту до борту…

Амір уловив запах алкоголю.

— Ти що — п’яний?

Єгор проігнорував його.

— Це не все. Фюзеляж видерло цілим шматком, і той під корінь зрізав кіль.