Розділ «Частина V»

Вона спробувала всміхнутись, але Харрі сказав, що в неї не виходить.

– Я більше не можу. – Вона почала тихенько схлипувати.

– Зможеш, – підтримав її Харрі.

– Я не можу… без тебе.

– Це не так, – сказав Харрі й знову пригорнув її до себе. – Ти чудово проживеш і без мене. Питання в тому, чи зможеш ти чудово прожити зі мною.

– Це питання? – прошепотіла вона.

– Знаю, тобі потрібно його обдумати.

– Нічого ти не знаєш.

– Гарненько подумай, Ракель.

Вона трохи відсунулася й уважно подивилася йому в обличчя. «Шукає, що змінилося», – подумав він.

– Не йди, Харрі.

– Мені треба ще кудись з’їздити. Якщо хочеш, можу приїхати завтра зранку. Ми могли б…

– Що?

– Я не знаю… у мене немає ніяких планів… та ідей. Ну, то як?

Вона всміхнулася:

– Чудово!

Він подивився на неї, потім, зібравшись, поцілував у губи і пішов.

– Тут? – запитав водій, дивлячись у дзеркало. – Хіба не зачинено?

– Понеділок – п’ятниця – з дванадцятої до третьої, – відповів Харрі.

Машина зупинилася біля краю тротуару перед «Боксером».