Розділ «Частина V»

Волер підійшов до дверей ліфта і натиснув на кнопку виклику. В глибині шахти почувся гуркіт.

– Дивно, як тихо в таких гуртожитках стає в літні місяці. Еге ж? – Волер посміхнувся Свену. – Майже як у будинку з привидами.

– Досить, Томе. – Слова давалися Харрі важко, неначе в рот набився пісок. – Надто пізно, зрозумій, що тобі ніхто не повірить.

– Повторюєтеся, дорогий колего. – Волер кинув погляд на тремтячу стрілку в круглому віконці, яка зараз найбільше нагадувала стрілку компаса. – Мені повірять, Харрі, з тієї простої причини, що ніхто не зможе мені заперечити. – Він провів пальцем по губах.

Тепер Харрі зрозумів його задумку. Ліфт. У ліфті не було камери. Там усе і станеться. Він не знав, як Волер збирається потім усе це подати… Може, виникла колотнеча, Харрі вирвав у нього пістолет… Але в одному він не сумнівався: там їх усіх і вб’ють – у ліфті.

– Тату… – почав Олег.

– Усе буде гаразд, хлопчику. – Харрі спробував усміхнутися.

– Так, – сказав Волер, – усе буде гаразд.

Почулося металеве гудіння з поклацуванням. Ліфт наближався. Харрі подивився на круглу дверну ручку. Пістолет він прикріпив так, щоб можна було схопитися за руків’я, покласти палець на спусковий гачок і одним рухом відірвати зброю від дверей.

Ліфт зупинився перед ними і злегка здригнувся.

Харрі набрав повітря в легені й витягнув руку. Пальці ковзнули по шорсткій внутрішній стороні ручки. Він чекав відчути холодну сталь. Нічого. Деревинка. І нікому не потрібний шматок скотчу.

Том Волер зітхнув:

– Боюся, Харрі, я викинув його в сміттєпровід. Ти і справді подумав, що я не шукатиму захованої зброї?

Продовжуючи тримати їх на мушці, Волер однією рукою відчинив залізні двері й наказав:

– Хлопчисько перший.

Олег подивився на Харрі. Той відвів очі. Він не міг бачити його погляд, в якому, як він знав, читалося все те ж благання: «Скажи, що все буде добре». Замість цього Харрі мовчки кивнув на двері.

Олег зайшов у ліфт і став у найдальший кут. Блякле світло зі стелі освітлювало коричневу стіну «під палісандр», прикрашену освідченнями в коханні, девізами, привітами і схематичними зображеннями статевих органів.

Над головою Олега красувався непристойний напис.

«Могила, – подумав Харрі. – Це наша могила».

Він засунув вільну руку в кишеню. Ліфти йому ніколи не подобалися. Харрі смикнув до себе ліву руку, і прикований до нього Свен втратив рівновагу і з шумом упав поряд із Волером. Той повернув голову, і в цю ж мить Харрі заніс праву руку над головою. Прицілився, немов матадор шпагою, знаючи, що іншої спроби не буде і що точність важливіша, ніж сила.