Розділ «Частина V»

– Підніми руки так, щоб він міг їх бачити, – прошепотів Харрі.

Вони синхронно підняли руки вгору, брязнули наручники. Відчинилися скляні двері у кінці коридору.

На Олегові були тапки, піжама та спортивна куртка. У голові Харрі несподівано виникла картина. Коридор. Нічна сорочка. Човгання тапок. Мама. Лікарня.

Просто за спиною Олега йшов Том Волер. Він тримав руки в кишенях короткої куртки, Харрі розрізняв контури дула пістолета.

– Стояти! – наказав Волер Олегу, коли між ними і Харрі зі Свеном залишалося п’ять метрів.

Олег дивився на Харрі переляканими чорними очима. Харрі старався дивитись у відповідь із упевненістю та рішучістю в погляді.

– Хлопці, а що це ви прикуті один до одного? Вже стали нерозлучними?

Говорив Волер голосно, і Харрі зрозумів, що він проглянув списки, складені перед спільною операцією, і з’ясував те, що Харрі вже знав: мешканців зараз на четвертому поверсі не було.

– Ми зрозуміли, що загалом сидимо в одному човні, – відповів Харрі.

– А чому ви сидите не в кімнаті, як я сказав?

Волер став так, щоб Олег опинився між ними.

– А навіщо тобі треба, щоб ми сиділи в кімнаті?

– Зараз питання ставиш не ти, Холе. Марш у кімнату.

– Вибач, Томе.

Харрі повернув вільну руку, між пальцями були затиснуті два ключі, більший і менший.

– Від кімнати і від наручників, – пояснив він.

Потім розкрив рот, поклав ключі на язик, підморгнув Олегу і глитнув.

Том Волер недовірливо дивився, як ходить його борлак.

– Доведеться змінити план, Томе, – зітхнув Харрі.

– І яким він буде тепер?