Розділ «Частина V»

Харрі притулився до стіни, підібгав під себе ноги і майже вже встав, коли Волер дістав із куртки пістолет. Побачивши спрямовану на нього зброю, Харрі скривився, поплескав себе по грудях і сказав:

– Ти ж пам’ятаєш, Томе, що я декілька років за тобою стежив і вже вивчив твої звички. Ти вбив Сверре Ульсена у нього вдома, а подав як самооборону. І на портовому складі виконав те ж саме. Отже, думаю, ти збирався вбити мене і Свена Сівертсена в кімнаті, а потім виставити це в такому світлі, ніби я спочатку застрелив його, а потім застрелився сам. Після чого ти покинув би місце злочину, надаючи колегам можливість знайти мене. У поліцію подзвонив би анонімний доброзичливець і повідомив, що чув постріли в гуртожитку.

Том Волер нетерпляче подивився навсібіч.

Харрі вів далі:

– Усе логічно: інспектор Харрі Холе, алкоголік і психопат, не витримав, нарешті. Його кинула кохана жінка, витурили з поліції. Він викрадає арештанта. Саморуйнівна лють закінчується кошмаром, особистою трагедією. Так?

Волер кволо посміхнувся:

– Непогано. Тільки ти забув маленьку деталь: від любовної туги ти вночі проникаєш у будинок своєї колишньої коханої й викрадаєш її сина. Його труп знайдуть поряд із вашими.

Харрі старався дихати спокійно:

– Ти дійсно думаєш, що вони проковтнуть цю історію? Мьоллер? Начальник кримінальної поліції? ЗМІ?

– Звичайно, – сказав Волер. – Ти що, не читаєш газет? Не дивишся телевізор? Цю історію обсмоктуватимуть кілька днів, максимум тиждень, якщо за цей час нічого не станеться, нічого по-справжньому цікавого.

Харрі не відповів.

Волер посміхнувся:

– А тут цікаво тільки те, що ти вірив, ніби я вас не знайду.

– Упевнений?

– У чому?

– У тому, що я не знав, що ти знайдеш сюди дорогу?

– У такому разі я б на твоєму місці вшився звідси. Ну а зараз, Холе, шляхів до відступу не залишилося.

– Це точно. – Харрі засунув руку в кишеню піджака.

Волер навів на нього пістолет. Харрі видобув із кишені мокру пачку сигарет:

– Я в пастці. Питання тільки: на кого пастка? – Він дістав сигарету.