Розділ «Частина V»

Начальник управління повільно кивнув.

– Якщо з’ясується, що ми це приховуємо, нас четвертують, – повідомив він.

– Точно сформульовано, Ларсе, – сказав начальник кримінальної поліції. – Але якщо з’ясується, що ми упустили серійного вбивцю, нас теж четвертують. Навіть якщо ми знайдемо його знову. Але у нас ще є можливість вирішити все по-тихому. У Волера, як я зрозумів, є план.

– Цікаво послухати. Волер?

Том Волер стиснув праву руку в кулак і обхопив її лівою долонею.

– Скажімо так, – почав він. – Знаючи, що права на невдачу в нас немає, я готовий використовувати дещо нетрадиційні методи. Знаючи також, які можуть бути наслідки, думаю, що краще вам не знати мого плану.

Начальник управління обернувся, на обличчі в нього читалося глибоке здивування.

– Це, звичайно, благородно, Волере. Але боюся, ми не можемо погодитися…

– Я наполягаю.

Начальник спохмурнів:

– Наполягаєш? Ти знаєш, чим ризикуєш, Волере?

Волер розтиснув долоні й подивився на них.

– Так. Але я беру на себе всю відповідальність. Я вів розслідування і працював із Холе пліч-о-пліч. Моїм обов’язком як безпосереднього керівника було вчасно зрозуміти, що він збирається зробити, і запобігти цьому. В усякому разі, після бесіди на стоянці.

Начальник управління допитливим поглядом подивився на Волера і знову відвернувся до вікна. Смужка світла повільно повзла по підлозі. Він розпрямив плечі й здригнувся, немов від холоду.

– Часу тобі до півночі, – сказав він, дивлячись на шибку. – Потім про зникнення дізнається преса. І ще. Цієї наради не було.

На виході з кабінету Мьоллер помітив, як начальник Головного управління поліції потиснув Волеру руку й усміхнувся йому з вдячністю. Так дякують співробітникам за вірну службу, подумалося Мьоллеру, так підбадьорюють людину, що йде на самопожертвування. Так негласно призначають спадкоємця. Принца.

Експерт Бйорн Гольм почувався цілковитим ідіотом. Він стояв із мікрофоном у руці перед натовпом японців. Ті з очікуванням дивилися на нього. Його долоні були слизькими від поту. Причому не через спеку – навпаки, в автобусі, який припаркувався поряд із «Брістолем», справно працював кондиціонер і було відносно прохолодно. Ні, пітнів він через те, що йому доводилося говорити в мікрофон. По-англійськи.

Гід представила його як співробітника норвезької поліції – «а Norwegian police officer», і якийсь усмішливий старий тут же дістав фотоапарат, наче Бйорн Гольм був частиною екскурсії. Він поглянув на годинник. Сьома. У нього ще декілька груп попереду, так що треба зібратися з силами. Він набрав повітря в легені й почав із тих речень, які заготував по дорозі:

– We have checked the schedules with all the tour operators here in Oslo, – сказав Гольм. – And this is one of the groups that visited Frognerparken around five o’clock on Saturday. What I want to know is: who of you took pictures there?[23]

Ніякої реакції.