Розділ «Частина III»

– Три місця злочину розташовано по колу, центр якого збігається з центром Осло, – вів далі він. – Крім того, один від одного вони розташовані через сімдесят два градуси. Як видно на цій схемі, місця злочину розташовані…

– …на кінцях зірки, – прошепотіла Беата.

– Господи! – скрикнув приголомшений Мьоллер. – Хочеш сказати, він дав нам…

– Так, провідну зірку, – закінчив Харрі. – Код, який говорить нам про п’ять убивств, три з яких уже здійснені, а два – ще ні. І за кодом вони стануться тут і тут. – Харрі вказав на будинки, обведені на мапі колами.

– І ми знаємо, коли, – сказав Том Волер.

Харрі кивнув.

– Господи! – знову вигукнув Мьоллер. – П’ять днів між убивствами, це означає…

– У суботу, – підказала Беата.

– Завтра, – додав Еуне.

– Господи! – утретє мовив Мьоллер. Звернення прозвучало дуже щиро.

Розповідь Харрі тривала, іноді уриваючись тривожними голосами інших. Тим часом сонце креслило у блідому небі високу літню параболу над сонними білими вітрилами, які робили нерішучі спроби повернутися додому. Пластиковий пакет із «Рімі», який злетів у повітря, пропливав над клубком в’юнистих вулиць Бйорвіка. На будмайданчику, на місці майбутньої Опери, скорчившись, немов гепард над здобиччю, працював хлопчина. Він уже заробив мозолі й тепер заробляв що-небудь страшніше. Треба поквапитися, поки не приспіли гієни.

– Стривай, – сказав Том Волер. – Звідки вбивці було знати, що Лісбет Барлі живе на п’ятому поверсі, якщо він очікував її на вулиці?

– Не на вулиці, – виправила його Беата, – а на сходах. За словами Барлі, вхідні двері в будинку зачиняються погано. Ми перевірили – все вірно. Він дивився на ліфт: хто спускається з п’ятого. А якщо чув кроки, ховався на сходах у підвал.

– Відмінно, Беато, – похвалив Харрі. – Далі?

– Він вийшов за нею на вулицю і… Ні, занадто великий ризик. Він зупинив її, коли вона виходила з ліфта. Усипив хлороформом.

– Ні, – відрізав Волер. – Так теж ризиковано. У такому разі йому довелося б винести її в припаркований прямо перед будинком автомобіль, і, якби їх хто-небудь побачив, напевно запам’ятав би марку і номер.

– Ніякого хлороформу, – розсудив Мьоллер. – І автомобіль стояв віддалік. Він погрожував їй пістолетом і змусив іти перед собою, а на вулиці тримав зброю в кишені.

– Так або інакше, жертви вибрані випадково, – сказав Харрі. – Ключ у місці злочину. Якби на ліфті замість Лісбет Барлі з п’ятого поверху спустився її чоловік, жертвою став би він.

– Якщо все так, як ви говорите, стає ясно, чому на жертвах немає слідів статевого насильства, – зауважив Еуне. – Якщо вбивця…

– Злочинець.