Розділ «Частина II»

– Я сни бачити перестану?

На пару секунд на тому кінці повисла тиша.

– Знаєш, Харрі, я тут зміркував, флуніпам у мене скінчився. Та і потім, небезпечний він. І сни бачити не перестанеш, скоріше навпаки.

– Брешеш.

– Ну… та й не потрібний тобі флуніпам. Просто спробуй заспокоїтися. Зроби перерву.

– Перерву? Ти й сам розумієш, що це неможливо.

Харрі почув, як відчинилися двері машини, і Ейстейн послав когось до дідька. Потім заговорив знову:

– Це через Ракель? – Харрі не відповів. – Посварилися з нею? – Харрі почув якийсь тріск і подумав, що це рація. – Агов, Харрі! Друг дитинства запитує, чи не розбилося твоє життя вщент, а ти мовчиш?

– Розбилося, – тихо сказав Харрі.

– Що сталося?

Харрі перевів подих:

– Загалом, я сам змусив Ракель його розбити. Я провалив одну справу, над якою довго працював. Я не витримав. Запив і три дні пролежав п’яний як чіп, не чув телефонних дзвінків. На четвертий вона прийшла сама. Подзвонила, увійшла. Спочатку гнівалася. Говорила, що я не можу ось так просто піти, що про мене запитував Мьоллер. Потім погладила мене по обличчю і запитала, чим може допомогти.

– А ти її виставив за двері? Так, чи що?

– Я сказав, що в мене все добре. І тоді вона відразу засумувала.

– Треба думати. Дівчинка ж тебе любить.

– Вона так і сказала. Але ще сказала, що не може вдруге зробити ту ж помилку.

– Це яку?

– В Олега батько був алкоголіком. І всі троє через це страждали.

– І що ти відповів?

– Що вона має рацію. Що від таких, як я, треба триматися чимдалі. Тоді вона всміхнулась і пішла.