Розділ «Частина II»

– Га?

Ліфт ривком рушив, і її довге світле волосся заворушилось. Електрика, подумав хлопчик, дивлячись, як воно повільно стає дибки. Вона схопилася за голову і закричала. Від її тонкого, пронизливого крику він завмер. Її волосся зачепилося за щось по той бік ґрат. Можливо, їх затиснуло дверима. Він спробував поворушитися, але немов закам’янів.

– Тату! – крикнула вона, стаючи навшпиньки.

Але тато пішов раніше, щоб підігнати машину.

– Мамо! – закричала вона, піднімаючись у повітря.

Але мама лежала в ліжку з усмішкою на блідому обличчі. Залишався тільки він.

Вона дриґала ногами в повітрі, вчепившись у волосся руками.

– Харрі!

Тільки він. Тільки він може її врятувати. Якби тільки він міг поворухнутися.

– Допоможі-і-іть!

Харрі ривком сів на ліжку. Серце в грудях скажено калатало.

– Чорт забирай!

Почувши свій хрипкий голос, він знову впав на подушку.

Між шторами сіріла ніч. Він поглянув на електронний годинник: червоні цифри повідомляли, що зараз четверта година дванадцять хвилин. Пекло літньої ночі. Непроглядне.

Харрі звісив ноги з ліжка і попрямував у туалет. Не дивлячись справив нужду. Більше він сьогодні не засне.

У холодильнику було порожньо, якщо не брати до уваги пляшки легкого пива, яка опинилася тоді в його кошику через недогляд. Він відчинив шафку над мийкою. З полиць дивився мовчазний ряд пляшок із-під пива та віскі. Всі як одна порожні. У нападі раптової люті він ударив у саму їх гущу й чув їх дзвякання навіть після того, як зачинив шафку. Він знову подивився на годинник. П’ятниця. В п’ятницю з дев’ятої до шостої. Отже, «Монополька» відчиниться нескоро.

Харрі сів біля телефону у вітальні й набрав номер Ейстейна Ейкелана.

– «Таксі Осло».

– Як там на дорогах?

– Харрі, ти, чи що?