Розділ «МАШИНИ НЕЗВИЧАЙНИХ ПОДОРОЖЕЙ»

На стінах і стелі «залізні доріжки, а на членах екіпажу «взуття з магнітними підошвами, бо, на думку фантастів, у підземній «ракеті», що досягла центра планети, запанує невагомість.

Подорожі вгору і вниз схожі, лише за стінами машини в геокосмосі не порожнеча, а стиснута з велетенською силою товща порід. Чи зможе метал корабля протистояти їй? Звичайний, сучасний «ні, тому фантасти й вигадують надміцні сплави «без них неможливо попасти ні в океанські безодні, ні в земні надра.

Підземохід «поки що вигадка, але вона повинна стати дійсністю. Мусить! Саме глибинний корабель прокладе шлях до найнижчих земних шарів.

Вже створено автоматичний підземохід, що прокладає тунель для труб. Він пробиває собі шлях, розсовуючи та ущільнюючи ґрунт. Просувається він, наче паля, яку забивають молотом.

Стиснуте повітря приводить у рух бойок, що знаходиться всередині машини. Бойок б’є об ковадло, і весь снаряд врізається в ґрунт. Можливо, згодом такі металеві кроти буритимуть свердловини у надрах суходолу та морського дна. Щоб досягти межі, яка відокремлює земну кору від наступного шару «мантії, американські інженери пропонують збудувати підземохід-автомат з ядерним реактором. Підземохід матиме дуже видовжену форму з теплоізоляцією по боках. Все тепло, що дає реактор, прямує вгору чи вниз. Внизу корабель має тяжке металеве вістря «баласт. Вгорі «чималий поплавець. У підземоході розмістяться датчики та прилади, що працюватимуть за високої температури й тиску.

Розжарене більш як до тисячі градусів вістря розплавить довколишні породи, і машина спускатиметься все глибше й глибше крізь рідку лаву. Поплавець не дасть їй перекинутись. Коли підземохід пройде всю товщу кори, вістря відокремиться, а реактор з поплавцем почнуть підійматися вгору, розплавлюючи породи, які лежать вище.

Можливо, реактор не лише дасть тепло, а й приведе в рух двигун. Тоді підземохід здійснить свою першу мандрівку швидше.

Епоха незвичайних подорожей над поверхнею Землі вже почалася. Навколо світу за півтори години «такі можливості корабля-супутника. Дуже, однак, скоротився цей термін від часів Філеаса Фогга! Вісімдесят днів, витрачені героєм Жуля Верна, перетворились на дев’яносто хвилин.

Але це «лише початок. Польоти за маршрутом Земля «Земля, стрибки через космос з одного пункту планети в другий, кругосвітні перельоти «такі перспективи ракетного транспорту, причому не дуже й далекі.

«Нас вражала швидкість, з якою космічні кораблі перетинали кордони держав, переходили з однієї півкулі до другої. Не змовляючись, ми думали про те ж саме «про майбутнє космічних рейсів, про те, що, певно, недалеко той час, коли на зміну літакам прийдуть космічні кораблі, що перевозитимуть пасажирів і вантажі… Ближній космос теж буде розкреслений трасами космічних кораблів, як розкреслено нині повітряний простір пучками авіаліній», «писали льотчики-космонавти А. Ніколаєв та П. Попович.

Що ж буде потрібно, щоб налагодити постійне сполучення між континентами через «космічний міст»? Пасажирські, поштово-вантажні кораблі-супутники, а також літаки, здатні вилітати за межі атмосфери й повертатись назад. Неясно ще, як їх назвуть «космольотами чи ракетопланами, орбітальними літаючими апаратами чи геокосмічними ракетами. Важливо інше: пасажир недалекого майбутнього зможе справді швидко, як у казці, переноситись на багато тисяч кілометрів.

Чи означає це, що повітряні подорожі взагалі застаріють?. Що в атмосфері пройде лише найкоротша частина шляху літальних апаратів, а всі основні траси припадуть на ближній космос? Звичайно, ні. Як і дотепер, збережеться реактивна пасажирська авіація далекої дії та авіація місцевих ліній.

Разом з тим зміняться умови далеких подорожей у повітрі. Не вісім-десять, а сотня-півтори кілометрів висоти «така буде максимальна стеля. Не в тропосфері, ба навіть не у стратосфері, а в іще вищих шарах повітряного океану ширятимуть літаки майбутнього.

Які ж вони будуть, ці літаки? Мабуть, зовсім нових форм і працюватимуть на абсолютно нових джерелах енергії. Буде створено нову, надвисотну авіацію.

Задовго до появи супутників та ракет письменники почали мріяти про ракетний транспорт «швидший порівняно з іншими видами. Лише ракета здатна за кілька хвилин перелетіти з Москви до Ленінграда, за півгодини «з Москви на Далекий Схід, і тільки корабель-супутник облітає земну кулю за рекордно короткий час.

«Наземний» ракетний транспорт дозволить швидше перевозити пошту. Перші спроби вже зроблено. Ракети скидали вантаж, а літаки перехоплювали його в повітрі. В майбутньому ракетні системи застосовуватимуть частіше. Ракетна пошта буде, мабуть, не лише найшвидша, а й найдешевша.

Автор фантастичного нарису «В ракеті через океан» В. Шлер ще 1929 року зобразив картину трансатлантичного ракетного перельоту. Це, власне, космічна подорож в мініатюрі. Хай вона триває всього двадцять шість хвилин, але пасажир відчуває те ж саме, що й справжній космонавт. Його притискає до сидіння перевантаження при зльоті, а під час заатмосферного стрибка він перебуває в стані невагомості. Погляд в ілюмінатор відкриває перед ним вражаючі види Землі з великих висот, Землі-планети.

Що являтиме собою корабель для таких рейсів? Ясно, що наприкінці двадцятих «початку тридцятих років не можна було завбачити цього детально. Адже коли Жуль Верн писав «Двадцять тисяч льє під водою», то перші, щоправда, дуже недосконалі, підводні човни вже існували. В «Робурі-завойовнику» знайшли відображення тогочасні суперечки між прихильниками повітроплавання і прибічниками авіації, хоч вона ще тільки зароджувалась. Літаки, автомобілі та» підводні човни вже були, коли Жуль Верн створював роман «Володар світу», в якому змальовано універсальний всюдихід.

Коли ж починали фантазувати про наддалекі ракетні рейси, про міжконтинентальні ракетні зв’язки, технічні ідеї ще тільки зароджувались. Якраз тоді К. Е. Ціолковський опублікував свою видатну працю про складені ракети. Саме вони виводять тепер на орбіти кораблі-супутники. Через три роки по тому, як вийшла праця Ціолковського, наш відомий учений і інженер Ф. А. Цандер розрахував траєкторії польотів ракет, що проходять дуже високо над землею. І значно пізніше з’явились провісники майбутнього транспорту, ракетні системи, які набирають швидкостей, достатніх для створення штучних місяців.

Героя фантастичного нарису Шлера переносить через океан (за двадцять шість хвилин!) висотний ракетоплан. Він «зовні нагадує звичайні цивільні літаки, всередині яких обладнано кабіни для пасажирів». Про ракетоплани говорить і О. Бєляєв, описуючи мандри в стратосфері у своєму романі «Стрибок у ніщо» та в оповіданні «Сліпий політ».