Розділ «МАШИНИ НЕЗВИЧАЙНИХ ПОДОРОЖЕЙ»

Професор Аронакс «вимушений пасажир «Наутілуса»«спостерігав підводний світ через величезне вікно. Два великих засклених вікна будуть і на нашому судні, поки що умовно названому «Север-2».

Потужні світильники розженуть пітьму вічної ночі (сонячні промені ледь сягають межі берегової обмілини). Телекамера, фото"і кіноапарати фіксуватимуть усе, що вихопить промінь прожектора з водяного мороку; гідрофони ловитимуть звуки моря; гідролокатори стежитимуть за косяками риб; прилади та маніпулятори братимуть проби й цікаві знахідки. Таким буде цей підводний човен.

Корпус його зі сталі та склопластику, довгастої форми. Він зможе занурюватися на два кілометри і плавати в радіусі п’ятдесяти миль, вивчаючи дно та спостерігаючи за життям морських мешканців.

Слідом за ним з’являться інші представники глибоководної ескадри. Буде також значно поліпшено сучасну глибинну техніку.

Французький інженер П. Вільм, який у власному батискафі занурювався на глибину понад чотири кілометри, пропонує кілька удосконалень.

Тепер у гондолі тісно й не зовсім зручно вести спостереження. Можна гондолу-дім і лабораторію «виготовити з кількох поєднаних сфер. Тоді звільниться місце навіть для спочинку екіпажу.

І водій і вчений-спостерігач перебувають нині в одному приміщенні. Можна розділити його на два, зробити двосферний батискаф, налагодити між ними телефонний зв’язок.

Такий батискаф розраховано на занурення до чотирьох кілометрів. Але потрібні ще глибоководніші апарати. Радянські конструктори М. Діомідов та О. Дмитрієв так уявляють собі батискаф граничних глибин. Поплавець обтічної форми, якнайкраще пристосований і до плавання по горизонталі, і для підйомів та спусків. Закріплена внизу гондола частково входить у поплавець, що поліпшує обтічність усього корабля. Поворотні двигуни дозволяють вільно маневрувати. Конструктори називають своє дітище вертоплавом. Він може пробути під водою десятки годин.

Вертоплав має два ілюмінатори. Кіно"і фотозйомку зручно провадити через спеціально обладнане вічко. Пастки для ловіння глибоководних тварин і риб; гарпунні рушниці «для полювання на них; апаратура для запису голосів морських мешканців та багатий арсенал різноманітних наукових приладів; ультразвуковий телефон «ось чим передбачають оснастити корабель, що має спускатись на будь-які глибини, аж до дна найбільших океанських западин.

Запропоновано ще один проект апарата для великих глибин. Його назвали батиандром. «Батисфера» (від грецької батіс «глибокий, сфера «куля), «батиандр» «глибинна людина (згадаємо бєляєвського Іхтіандра «людину-рибу). Назва ця хоч і лишилась за новим апаратом, все ж не зовсім точна, та річ не в ній.

Батиандр «це удосконалена батисфера: кульова гондола має одне місце, два ілюмінатори, один з них «верхній «вправлено у вхідний люк, другий «боковий «дає змогу працювати механічним рукам. Потужний прожектор освітлюватиме простір. Батиандр просуватиметься скрізь «він має два водометних реактивних двигуни. Всередині «прилади, що підтримують потрібний мікроклімат, екрани гідролокатора та підводного телевізора. Певно, атомні джерела електроенергії дадуть можливість зробити батиандр незалежним від надводної чи підводної баз. Попервах енергію доведеться подавати по кабелю.

Коли з’являться надміцні й легкі матеріали, такий кораблик, точніше, своєрідний варіант глибоководного автономного скафандра зможе занурюватись на граничну глибину «одинадцять кілометрів. Володіння, куди раніше міг вторгатися лише батискаф, з часом будуть доступні й малесеньким, простіше збудованим човнам.

Очевидно, нова техніка з’явиться також в інших, середніх та верхніх шарах Світового океану. Модернізовані підводні човни з металевою (а може, пластмасовою), часом подвійною, як у батискафа, обшивкою, з рідким наповнювачем усередині «це один приклад. Мезоскаф Із вертикальним гвинтом і прозорою гондолою «другий. Таку ідею запропонував творець першого батискафа професор Огюст Пікар. Зовсім незвичайний вигляд матиме цей підводний гелікоптер з кульовою кабіною з плексигласу. Пікар каже, що людина в цьому апараті відчуватиме себе ніби серед моря, лише прозора оболонка відділятиме її від води.

Вертикальний гвинт потрібний мезоскафові для спуску «це буде гелікоптер навпаки. Невеликий поплавець із бензином і баласт нададуть йому плавучості. А два горизонтальні малі гвинти примусять його рухатись уперед і назад, повертати. Ці гвинти не дадуть мезоскафові обертатись під час роботи великого гвинта. Мезоскаф не боїться зупинки мотора. Він одразу ж спливе на поверхню, як тільки лопаті не створюватимуть «занурювальної» сили.

Не лише океанські, а й земні глибини чекають на людину. Вона вийшла в космос і вийде в геокосмос, так само незвіданий, так само сповнений загадок І таємниць. Глибокі надра для нас поки що царина суцільних гіпотез, передбачень і здогадок. Бур заглибився в землю всього на вісім кілометрів, або на 0,00125 «геологічної вертикалі» «радіуса земної кулі. Далеченько, одначе, ще до центра Землі!

Бур незабаром сягне на п’ятнадцять-двадцять кілометрів углиб. Проте науку цікавлять ще нижчі поверхи в підземеллях планети. Туди бурові не пробратись. Проникнути в геокосмос повинні майбутні експедиції землепроходців. Це слово тут має пряме значення.

Що ж їм буде потрібне «розвідникам і підкорювачам космосу-2, як іноді називають недосліджені глибини? Очевидно, автономну саморушну машину, підземохід, здатну пройти крізь товщу земної кулі.

Наступ на надра письменники-фантасти почали давно. Жуль Верн у цій галузі «піонер, та, посилаючи своїх героїв у глиб землі, він не дав їм ніяких транспортних засобів. Адже Сакнуссем випадково відкрив туди вхід через жерло згаслого вулкана, а слідом за ним пройшла споряджена романістом експедиція. Пішки до підземного світу «Плутонії «вирушають і герої однойменного роману В. Обручова.

Згодом письменники почали малювати інші картини. їм хотілося пройти всю геологічну вертикаль. Вони виряджали експедиції на підземоходах «своєрідних механічних кротах. Породу здебільшого випалює бур «світловим променем лазера чи скерованим пучком потужних електромагнітних хвиль. Спеціальний пристрій прибирає зруйновану породу і закріплює стінки прокладеного тунелю. Двигун «атомний, він кращий за Інші. Телевізійні прилади показують на своїх екранах зміну кольорів мінералів за бортом підземохода, дають змогу спостерігати, що діється в порожнявах, які подивуються на шляху.

В кабіні «штучна атмосфера, штучний клімат (про це теж пишуть фантасти), штучний, схожий до земного, кругообіг речовин. Останнє, звичайно, в довготривалих рейсах: водорість хлорела, що дає кисень і їжу, могла б бути супутником геонавтів, як і космонавтів при польотах до інших планет.